6 питань нардепу телефоном: як відповідав Віктор М’ялик

Протягом року за вашої ініціативи та спонсорської підтримки будували дитячі майданчики у різних населених пунктах Сарненського району. Скільки всього проєктів вдалось реалізувати і чи плануєте продовжувати благодійні акції надалі?

— Ми допомагаємо будувати майданчики з 2014 року. Тому зараз підрахували, скільки всього проєктів реалізували, важко. Але я точно планую продовжувати це робити й не лише по своєму округу, але й по всій Рівненській області. У нас чужих дітей немає.

Генеральна прокурорка України Ірина Венедіктова в березні 2021 підписала вам підозру за ухилення від сплати податків на понад 97 млн грн. У травні на ваше майно наклали арешт, а наприкінці вересня ДБР передало справу в суд. Розкажіть детальніше, на якому етапі перебуває справа зараз і яка ваша особиста позиція?

— Зараз тривають слідчі дії. Ось і все, що можу сказати. Але моя позиція проста — будь-яка підозра повинна оголошуватись по факту. Тобто має бути злочин. Я протягом 10 років подавав декларації, й жодних питань не виникало, а тут як тільки став депутатом — відразу підозра. І це при тому, що жодних перевірок ніхто не проводив. Не знаю в чому причина й хто в цьому зацікавлений. Тобто я вважаю це політичною справою. Ми подали запити в податкову, аби дізнатись, де саме й коли я не сплатив податки. У відповідь нам повідомили, що заборгованостей немає. Тому цю справу незабаром за терміном давності закриють і все.

Ви неодноразово публічно виступали проти нетрадиційних сімейних цінностей і не вважаєте це дискримінацією. Чому?

— За даними багатьох аналітичних агенцій Україна буквально «вимирає». Є у нас опозиційні партії, які критикують президента, що з «ковідного» фонду гроші витратили на будівництво доріг, але чомусь ніхто не звернув увагу, що в християнській країні майже 25 мільйонів із держбюджету виділяють на пропагандиський фільм нетрадиційних стосунків «Мій юний принц». Ось це і є справжня дискримінація, дискримінація людей, які не підтримують ЛГБТ. Тому я за сімейні цінності і здорову націю. Адже якщо йти шляхом, який нам нав'язують ЛГБТ, то не буде дійтей, а, отже, не буде України.

До Верховної Ради ви потрапили як самовисуванець, а згодом приєднались до політичної групи «За майбутнє». Чому й наскільки ваші погляди співпадають із позицією партією?

— Коли я йшов в депутати, то хотів пройти в парламент без допомоги будь-якої партії. Аби згодом ніхто не спекулював: «Ось, якби не ми, то ти не був би депутатом». Так, у 2014 році я дуже «гарно» програв, але у 2019 я дуже гарно виграв.

Спочатку хотів приєднатися до партії, яка б мала більшість. Але скажу відверто — «Слуги народу» вимагали з мене кошти, аби я міг балотуватись від них. Тому в парламенті об'єднався з великою групою «За майбутнє», депутати якої пройшли теж самовисуванцями. Адже тільки більшістю можна вирішувати проблеми на наших округах, де люди нас й обрали.

Як ви оцінюєте свої перші два з половиною роки роботи в парламенті, які цілі вдалося реалізувати?

— Вік живи, вік учись. Я ніколи не був навіть сільським депутатом, тому спочатку весь процес роботи в парламенті до кінця не розумів. Але зараз можу сказати, що рік виявився продуктивним. За всі 30 років Незалежності на моєму окрузі ніхто стільки не ініціював виділення бюджетних коштів, скільки зробили ми. І це не враховуючи різні механізми співфінансування. До того ж кошти залучаються не просто «для галочки». Ні. Я часто буваю в себе на окрузі й знаю про першочергові проблеми, які необхідно вирішити.

Що стосується роботи безпосередньо в парламенті: є багато законопроєктів чи поправок, які я подавав, але «Слугам народу», мабуть, трохи соромно це приймати й слово «М'ялик» вони викидають. У всіх комітетах є представники всіх фракцій і груп у парламенті. Але головують і мають більшість у них «Сулуги народу», тому й усі законопроєкти подаються під виглядом напрацювань та ініціативи монобільшості. Але мені на це зовсім байдуже, бо головне не прізвище, а результат. І якщо законопроєкт толковий, то ми голосуємо за це.

Плануєте йти на другу каденцію в парламент?

— Рік тому я точно про таке не думав, бо це робота 24 години на добу. Навіть немає коли дітей побачити. А ще, коли хочеш щось зробити добре, а в кулуарах це перекручують і оббрешуть тебе, то вже навіть руки опускаються. А зараз сказати, що точно не піду, теж не готовий. Скажімо, якби в мене було 20 депутатів і я ними командував, тоді інша справа. А так важко працювати. Особливо коли тебе не лише не слухають, а ще й все роблять навпаки.