Гарячі обіди, напівфабрикати та гумдопомога: як сарненські волонтери-християни працюють у тилу війни

Незадовго до війни сарненчани Влад Гаврилюк та Андрій Губеня з однодумцями вирішили створити осередок допомоги та підтримки місцевих жителів, які опинилися у скруті. Проєкт отримав назву «Українська церква «Благодать», а його офіс розмістили у приміщенні колишнього ресторану в центрі Сарн. У засновників було багато планів і задумів, які підкоригувала, але не зіпсувала війна. Так, майбутнє християнське кафе стало складом для одягу, на кухні, яку раніше не використовували, щодня ліплять десятки кілограмів пельменів і вареників, а в залу на обід і вечерю тепер запрошують ще й переселенців.

Почали волонтерити ще до війни

— З 2013 року ми проводили дитяче дозвілля, — розповідає керівник ГО «Кемп «Дивокрай». — В кожному селі нашого району й по всій Україні працювали денні табори. Ми маємо свій театр, робимо постановки. У нас функціонував хор живої музики, з якого пізніше, під час пандемії, утворився гурт «Воля». Щонеділі вони співають тут.

У минулому році вирішили додати ще один вектор діяльності — організувати безкоштовну клініку, де жителів Сарн консультуватимуть іноземні й українські фахівці.

— У жовтні 2021 року вона діяла і в Сарнах. Ми побачили, скільком людям насправді потрібна допомога. Тому постало питання — як діяти далі.

Зрештою вирішили створити нейтральний осередок, територію громадської організації і благодійного фонду — започаткували проєкт «Церква «Благодать».

— Ми не заставляємо тут людей Богу молитися, розуміємо, що хтось, можливо, соромиться до церкви прийти, в будинок молитви, — наголошує. — Тому це окремий проєкт для різних людей. Ми відкриті для всіх. Наша ціль — служити людям, які не знайшли себе, не знайшли Бога в своєму серці та розумі. Допомогти їм розпочати життя за християнськими цінностями. Все, що тут, тримається на волонтерських засадах. І на пожертвах окремих людей, часто нам невідомих.

— Якось був випадок — хлопець прийшов з відмерзлими ногами. Кінцівки були в такому стані, що форма тіла вже не відновлювалась при натисканні. Він жив у сараї з собакою. Вдалося таки вилікуватися ноги. Але він повернувся до попереднього життя. Це його вибір. Ми нікого ні до чого не можемо змусити, — каже Андрій. — Лише розповідаємо людині про вихід з ситуації. Можемо допомогти влаштувати в реабілітаційний центр, якщо потрібно, почати нове життя. Наприклад, є чоловік, який 7 років був безхатьком, але потрапив у реабілітаційний центр і зміг виправитися. Вже, до речі, центра, де він проживав, немає. Він був між Ворзелем і Бородянкою. А чоловіка, який наглядав за цим центром, позавчора (7 березня — ред.) поховали. В Бородянці його розстріляли чергою з кулемета. 12 дітей залишилося. Він встиг вивезти свою сім'ю у Вінницю, а сам повертався, щоб допомогти хлопцям.

«Працюємо, щоб заповнити всі рефрижератори заморозкою»

— Нам війна перекреслила всі плани, — продовжує розповідь Андрій. — Але ми переорієнтувалися і далі продовжуємо роботу. На першому поверсі, наприклад, мало бути християнське кафе, і я вірю, що воно там буде. Та зараз у ньому розбирають речі для переселенців. Два роки цей одяг стояв на кордоні, а зараз його розмитнили як гумдопомогу. Працюємо через благодійний фонд «Час допомагати». Він у нас офіційно зареєстрований вже три роки. Але саме зараз дає нам можливість займатися волонтерством. Від фонду виробили посвідчення водіям і супроводжуючим гуманітарних вантажів.

На другому поверсі офісу «Благодаті» зараз імпровізований кулінарний цех, де місцеві жінки заготовляють напівфабрикати.

— Кухню ресторану відновили. Виявилося, що в нас є талановиті і працьовиті жінки, які дуже швидко зорієнтувалися, — не приховує захоплення Андрій. — Щодня з міста приходять 10-15 людей, які, наприrлад, ліплять пельмені. Зараз весь район працює над тим, щоб максимально загрузити заморозкою — пельмені, вареники, голубці, млинці — рефрижератор об'ємом 20 тонн.

За два дні тут наліплюють стільки пельменів і вареників, що не поміщаються в чотири великі морозильні камери. Звідти напівфабрикати перевозять у Дім молитви. Там усе перевіряють, важать, підписують кожен ящик, маркують датою. На місці формують гуманітарні вантажі у ті населені пункти, що їх потребують.

— На днях відвантажили 2 тонни на Вінницю. Туди прибувають люди з гарячих точок, а далі рухаються вже хто куди. Їх там годують, шукають місце для ночівлі. Такі облцентри, де транзитом проїжджають тисячі людей, дуже дякують, бо там волонтери з ніг валяться, — пояснює Андрій Губеня.

Кожен волонтер благодійного фонду «Час допомагати», учасник УЦ «Благодать» має свою місію та чіткі обов’язки. Керівник Влад Гаврилюк до всього ще й організовує пошиття розгрузочних жилетів. Допомагають хто чим може.

«Не боюсь казати прямо: на волонтерство потрібні гроші»

— Я не інстаграмна людина, але зараз використовую цю соцмережу як інструмент, — каже Андрій. — У мене є багато друзів, зокрема й за кордоном, які цікавляться ситуацією в Україні, запитують, чим допомогти. Я пишу прямо: присилайте гроші. Фінанси справді треба, як мінімум, щоб закупити продукти, заправити автомобілі. Згодом я публікую фото та відео в Інстаграм — не для того, щоб похизуватися, а щоб показати результат, як їхні гроші тут працюють і реально допомагають.

Людським ресурсам тут також завжди раді. Наприклад тим, що вміють готувати. Або просто сміливцям, які готові супроводжувати вантажі в інші області.

— Від імені кожної української родини благодійний фонд «Час допомагати» щиро дякує нашим братам і сестрам по духу із Ірландії, Польщі, Швейцарії та США, які в цей нелегкий час є реальною підтримкою для кожної української сім’ї. Кожного дня більше 50-ти волонтерів нашої організації працюють з гуманітарною допомогою, яку нам надіслали. Команда робить усе, щоб кожна людина була забезпечена по максимуму тим, що їй потрібно, — підсумовує президент фонду Влад Гаврилюк.

Підтримати волонтерську діяльність УЦ «Благодать» та БФ «Час допомагати» можна перевівши кошти на карту: 5375411405834156.

До слова. За час підготовки матеріалу БФ «Час допомагати» й УЦ «Благодать» ще більше розширили свої потужності. Тепер вони готують близько 150 обідів у день, приймають гуманітарну допомогу з різних країн і навіть планують випікати хліб.