Я виховую дитину з особливими потребами: досвід сарненчанки Жанни Тарасюк

Жанна Тарасюк із Сарн виховує чотирьох дітей. У найменшого сина Івана діагностували синдром Дауна. В інтерв’ю СарниNews.City мати хлопчика розповіла про труднощі, виклики, успіхи та роль школи й батьків у виховані дитини з особливими потребами.

Школа та улюблений урок

Іван навчається у третьому класі ліцею №1 в Сарнах. На уроки хлопець любить їздити на велосипеді й дедалі частіше прагне самостійності.

— Він добре орієнтується на дорозі, — розповідає мама Жанна. - Знає, що потрібно пропускати машини, переходити вулицю на пішохідному переході. І навіть коли хочеш щось підказати, то Іван відразу каже: «Мамо, я сам».

Разом з Іваном у класі навчається більше 20 дітей. Із завданнями на уроках йому допомагає асистент вчителя Світлана Олександрівна та однокласники. Мама хлопчика каже, що у школі Іван найперше навчився відповідальності та дисциплінованості:

— Це дуже добре, що Іван навчається з усіма, адже сонячні діти непосидючі, подекуди розгублені, їм важко концентруватись. У школі ж він намагається працювати так як усі — бере з однокласників приклад. І також важливо, що його однолітки теж знають, що є такі дітки як Іван і в разі потреби можуть допомогти у чомусь і не лише в школі.

Пані Жанна зізнається, що спочатку дуже боялась віддавати Івана в загальну школу. Дізнавалась про досвід інших батьків, спілкувалась із спеціалістами, але зрештою вирішила, що Іван у класі з іншими дітками найкраще соціалізується:

— Були рекомендації, щоб вчитель приходив додому — я категорично відмовилась. Таким дітям дуже потрібно бачити на прикладі когось як робити ту чи іншу справу. У класі це найкраще зробити. До того ж Іван дуже творчий хлопець — любить співати, танцювати. Мабуть тому хореографія його найулюбленіший урок.

Онлайн-навчання та реакція на повітряні тривоги

Для дистанційного навчання у хлопця є власне робоче місце з ноутбуком. Однак, хоч Іван може самостійно доєднатися до уроків та виконувати завдання, без значної допомоги мами не обійтись:

— Часто потрібно підказати як та де щось записати, переказати слова вчителя і таке інше. Тому набагато легше, коли уроки проходять в школі. Інколи я фізично не можу бути з ним, то тоді допомагає його брат чи сестра. І з домашніми завданнями теж.

— Коли почалась війна, найголовніше і найважче було пояснити взагалі, що відбувається, чому ми повинні спускатися в підвал і таке інше. Це стрес для дорослих, а що вже говорити про таких дітей. Зараз вже адаптувались і інколи навіть потрібно просити, щоб хоча би в коридорі діти побули до закінчення тривоги.

Крім настанов батьків, вчителі у школі теж постійно пояснюють дітям, як діяти під час повітряних тривог. Тож за потреби Іван разом з усіма організовано слідує в укриття.

— У школі все добре налагоджено. Почалась тривога, всі спустились в облаштовані під клас укриття і можуть продовжувати урок. Тобто страху немає вже, — каже Жанна Тарасюк.

Розвиток та роль батьків у вихованні «сонячних діток»

Іван регулярно відвідує заняття в інклюзивному ресурсному центрі. Пані Жанна каже, що роботою тамтешніх спеціалістів задоволена повністю. Крім того, з Іваном також у школі займається логопед, психолог, є вправи з лікувальної фізкультури:

— Раніше ми їздили в Рівне на реабілітацію. Там було дуже багато різних навчальних програм: казкотерапія, методика Монтессорі. Однак, щоб отримати відчутний прогрес, потрібно місяць регулярно відвідувати заняття, а це все ж інше місто й м’яко кажучи було незручно. Відтак з відкриттям реабілітаційного центру в Сарнах, ми почали відвідувати його.

Жанна Тарасюк підкреслює, що до правильного навчання «сонячних діток» повинні долучатися й самі батьки. Тому й вдома повинно існувати середовище для розвитку:

— Це дуже добре, що є програми інклюзії, чудові професіонали в місті, але навчання все ж обмежене в часі, а з такими дітьми потрібно постійно займатись. Тому важливо, щоб й батьки мали бажання працювати з дитиною. Зараз в інтернеті можна знайти дуже багато літератури, наприклад, «Маленькі сходинки», різних відеолекцій і таке інше. Це все дуже допомагає й результат відчутний.