Право на дитинство: аніматори з Сарн розповідають, чому дитячі свята потрібні навіть під час війни

Слова «війна» та «свято» існують у паралельних світах. З’єднати їх в один заради дітей — те, чим займаються аніматори з Сарн. Кажуть, що їх діяльність зараз навіть важливіша, ніж у мирний час. У кожній простій грі ховається право на безтурботне дитинство. У кожній дитячі посмішці — потреба бути щасливими.

«Якщо хочеш бути аніматором — відчуєш це з першої спроби»

Так сталося з Катериною Коваль. Студенткою вона вперше проводила розважальну програму для дітей. Відтоді дівчина часто волонтерила на заходах, а згодом долучилась до команди майстерні свят і стала аніматоркою.

— Коли ще навчалась у педагогічному коледжі, мені запропонували побути аніматором на благодійному заході у спеціалізованій школі-інтернаті в селі Чудель. Після знайомства з особливими дітьми мій кругозір дещо змінився. Час від часу я почала відвідувати такі заходи. А потім мене взяли у команду аніматорів майстерні свят, — пригадує Катерина.

Зараз вона — керівниця цієї команди. З власного досвіду запевняє, що аніматором може стати не кожен. Хоч на перший погляд професія і виглядає простою, проте вимагає хорошої підготовки.

— Якщо справді хочеш бути аніматором — відчуєш це з першої спроби. Але інколи самого бажання буває замало. Аніматор повинен не тільки любити дітей, а й бути світлою і щирою людиною, яка випромінює лише позитивні емоції. Також ця людина має з легкістю знаходити спільну мову з кожною дитиною та бути з ними на одній хвилі, — пояснює дівчина.

«Якщо ми можемо дарувати дітям позитивні емоції — то повинні це робити»

Повномасштабне вторгнення тимчасово заблокувало роботу майстерні свят. Повертатись до улюбленої справи було важко. Переконали команду відновити діяльність наполегливі батьки.

Війна змінила певні пріоритети в роботі аніматорів. Найголовнішою зараз є безпека дітей. Якщо під час програми починається повітряна тривога, аніматори разом з малечею швидко припиняють усі розваги і йдуть до найближчого укриття.

— Хоч діти вже розуміють в чому справа і відразу починають збиратись, але дуже сумно спостерігати за їх збентеженими поглядами, — розповідає Катя. — Але після кожної темряви настає світло. Коли закінчуються повітряні тривоги — ми знову починаємо гратись. Тим самим показуючи дітям, що ці важкі часи закінчаться. Всі знову будуть радіти і жити своє життя незалежно від обставин, в яких ми зараз перебуваємо.

Ще одна принципова зміна в роботі колективу — відмова від російського контенту. Раніше на святах могли звучати російськомовні пісні. Нині це табу. Так само на заходах не зустрінете російських казкових героїв чи персонажів.

— Спершу було важко, адже музичний супровід для дітей саме українською мовою підібрати непросто, — пригадує. — Але з часом українські виконавці почали записувати пісні рідною мовою і працювати й популяризувати українське нам стало набагато легше.

Дружба за декілька годин

Найбільша радість у роботі аніматорів — самі діти. Вони вміють віддавати ще більше емоцій, ніж отримують. Тож це взаємний обмін позитивною енергією.

— Нас дуже тішить, коли в кінці свята діти запрошують нас на наступне. Або кличуть до себе додому «на чай» чи просто не хочуть, щоб ми йшли. За декілька годин ми встигаємо здружитись. Це показник того, що ми впорались на всі 100% і діти залишились задоволені, — діляться аніматори.