«Треба розвивати всі сфери»: 23-річний підприємець із Сарн про бізнес, сімʼю та ризики

У 18 років Давид Добриднік із Сарн почав займатися пасажирськими перевезеннями, у 19 — одружився, у 21 — став батьком двійнят: Матвія та Елли. Разом із дружиною Суламітою у свої 22 відкрив перший магазин техніки «iAcces_ua» у Сарнах, а вже за рік — другий у Вараші. Про шлях до підприємництва, баланс у бізнесі та сімʼї, власні цінності та плани на майбутнє розповів в інтервʼю СарниNews.City.

Що сформувало вас як особистість: родина, релігія, освіта?

— Я не маю жодної вищої освіти — дві незакінчених. Зрозумів, що в освіті і в роботі як найманий працівник матиму менші перспективи, ніж коли ризикну й почну власну справу. Тому після першого курсу поїхав у Європу, щоб заробити стартовий капітал. Навчався у двох закладах освіти: Національному авіаційному університеті в Києві на менеджера та в Київському Біблійному інституті на спеціальності «пастирське служіння». Під час навчання зрозумів, хто я і що мені треба робити у своєму житті, щоб мати успіх. Тоді ж познайомився з багатьма людьми й отримав від них поради.

Вплинуло і виховання в сімʼї. Змалку батьки прищеплювали хороші якості. Звісно, впливали і друзі, і компанія, але, вважаю, що саме родина й батьки мають великий вплив на наше життя. Аналізуючи те, як нас вчать батьки, можемо оцінити самі себе — якщо нам цікаве власне життя і розвиток нас як особистості. На світогляд вплинула релігія. Багато перспектив відкривається, коли знаєш, що в кожному куточку світу маєш знайомих. Усі разом ви є частинкою однієї общини й маєте загальну мету. Релігія впливає й на відповідальність перед людьми і твоє бачення моделі суспільства. Коли щось робиш, то хочеш зробити це якнайкраще.

Коли й чому вирішили стати підприємцем? Чи мали досвід роботи «на когось»?

— Давним-давно. Спочатку думав, що бути підприємцем — зайва відповідальність, якої можна уникнути. А зараз зрозумів, що в такий нестабільній у нашій країні час, коли все будь-коли може змінитися, потрібно розвиватися в кількох напрямках. Щодо найму, то на літніх канікулах працював на пилорамі біля Рокитного. Знав, що мені треба свої гроші, а не тільки ті, які дають батьки. Коли навчався в Києві, був курʼєром, підсобником на будівництві, а пізніше — майстром із фасадних робіт. У Німеччині працював будівельником, в ландшафтному дизайні і на заводі з виробництва сирів.

Чи важко розпочати й розвивати власну справу в Сарнах?

— Для мене — не складно, але знаю, що зараз молодь, тим паче під час повномасштабної війни, не довіряє державі. Переймаються, що відкриють щось і нічого не вийде, бо задавлять податками. Переживають за безкінечні перевірки від податкової. Багато хто має внутрішні побоювання. У мене цього не було, бо знав, що якщо працювати офіційно, сплачувати податки і давати хорошу продукцію за хорошу ціну, все буде добре. Це все, що треба нашим людям. Тоді, відповідно, в тебе є клієнти, які готові купувати й рекомендувати тебе знайомим.

Ви — власник магазинів техніки. Чому обрали цю сферу? Чи розглядали інші варіанти?

— Досліджували ринок: що в Сарнах є, враховували кількість населення, тренди в інших містах. Ще розглядали кавʼярню самообслуговування, магазин одягу і магазин побутової техніки, бо є можливість привозити її з Європи. Я шукав бізнес, повʼязаний із перевезеннями. Так вийшло, що в Німеччині знайшов постачальника техніки Apple. Потім зареєструвався як підприємець і скористався грантом від держави.

Що в асортименті ваших магазинів?

— Основне в наявності — це айфони, а також смартфони Android. Є аксесуари: чохли, ремінці, прикраси до телефонів, захист екрану та корпусу, а також захист для камер, мікрофони, лампи, штативи, колонки, зарядні пристрої, повербанки. Іноді наявні в магазинах також навушники, годинники, планшети й ноутбуки. Техніка можлива під замовлення: клієнт замовляє, ми узгоджуємо всі варіанти, надсилаємо фото товару — день-два й техніка в магазині.

Ознайомитися з асортиментом магазину техніки «iAcces_ua» можна в Instagram за посиланням.

Ви також займаєтеся пасажирськими перевезеннями. Чому вирішили розпочати ще один, досить відмінний від попереднього, напрям роботи?

— Позиціоную себе як перевізник, бо першим напрямом моєї роботи були саме перевезення. Тоді люди шукали заробітки і мали можливість їхати за кордон. Так ми знайшли своїх клієнтів, які й досі користуються нашими послугами — вже понад пʼять років.

Спочатку хотів їздити із Сарн у Київ, але зрозумів, що конкурувати на ринку Європи буде легше, ніж на українському, бо тут маршрути були створені, перевізники вже мали своїх клієнтів і свої автопарки. У мене був обмежений бюджет — я мав лише одне авто. За пів року знайшов у Європі партнерів з офіційного працевлаштування в Німеччині, Польщі й Чехії й вирішив, що возитиму людей туди.

У яких напрямках перевезень працюєте?

— За рейсами їздимо в Лейпциг через Польщу. Крім цього, виконуємо індивідуальні поїздки, а також трансфери в аеропорти, в Європу, в тури. Доставляємо посилки по всій Європі. Маємо ліцензії на перевезення і на працевлаштування людей.

Що в перевезеннях вважаєте найбільш важливим? Чим рівень якості поїздок у вас відрізняється від конкурентів?

— Якщо ми говоримо про перевезення звичайними бусами, рівень якості поїздок у всіх однаковий. Кожен перевізник має в автопарку різні машини, у нас два автомобілі. Можу виокремити той, що із салоном VIP-класу. Він відрізняється комфортом, але й ціна вища від звичайного трансфера.

Який в обох сферах рівень конкуренції в Сарнах?

— Якщо говорити про конкуренцію, то, мені здається, її немає. Ви не стаєте одне одному конкурентами, а навпаки — колегами. Якщо брати пасажирські перевезення, то перевізники не конкурують між собою, не намагаються одне одному зробити важче чи забрати клієнта. У пасажирів є вибір їздити будь з ким. Він знайомиться з цінами й тоді вибирає пропозицію для себе. Серед магазинів техніки в Сарнах є й інші, тому думаю, що як такої конкуренції немає, але є пропозиція товару та пропозиція ціни. Тоді вже люди обирають, що саме хочуть.

Дві власних справи під час повномасштабки: чи не думали, що це ризиковано? Чи виправдали себе ці два напрямки в бізнесі?

— Займатися пасажирськими перевезеннями я розпочав до повномасштабного вторгнення, хоча тоді також були свої виклики й проблеми. У магазині техніки в нас не власне приміщення, тому немає за що перейматися. А ризикувати завжди потрібно. Звісно, на початку були помилки, які зараз не зробив би. Було складно зрозуміти модель бізнесу, хоч і мав підготовку. За пів року до відкриття магазину ми проходили навчання, досліджували ринок, дивилися, що потрібно людям, але теорія — це тільки теорія. Коли починаєш усе робити, то розумієш, що на практиці все відрізняється.

Вагомим чинником у виборі сфери було питання: «Що завжди потрібно людям?». Вони хочуть їсти, підстригтися, їздити, передати посилку й оновити телефон. Це пʼять сфер, у яких не прогадаєш. Якщо будеш надавати достойний рівень послуг чи якість продукту за хорошу ціну — завжди будеш у плюсі. Тому, мені здається, ці напрямки себе виправдовують.

Чи вважаєте себе успішним? А на скільки відсотків задоволені своїм бізнесом?

— Не можу себе оцінити. Це можуть зробити люди, які мене знають. Вони бачать краще, ніж я. Стосовно бізнесів, то я отримую задоволення від самих бізнес-моделей: як все працює і які перспективи. Магазини працюють віддалено, виділяю максимум чотири дні в місяць — це більше контроль, спілкування з працівниками й організаційні моменти. Подобається, що є велика перспектива розвитку. Це сфери, які не стоять на місці.

Якщо дивитися загалом, то я задоволений своїми бізнесами на 1%. Обмежений бюджет, обмежений час, команда тощо. Але якщо дивитися, наскільки я задоволений своїми бізнесами залежно від своїх можливостей, то це 80%. Не всі можливості, які в мене вже є, я використовую й реалізовую.

Що далі? Поділіться планами.

— Далі — більше часу приділити церкві. На базі «Благодаті» є благодійний фонд «Час допомагати», громадська організація «Дивокрай», яка займається соціальною роботою. Завжди потрібні руки, які готові допомагати, і гроші, які будуть вкладати в добрі справи. У сімʼї плануємо поповнення. Треба розвивати всі сфери. Завжди варто робити все можливе. Якщо щось не зробите — не знатимете, чи ваша ідея працює, чи ця ідея може жити. Люди бояться ризику, відповідальності, фінансових витрат, але це всього-на-всього гроші. Це не людське життя, не щось важливе. Вони заробляться й відробляться. Все, що потрібно берегти, — це себе і здорові принципи.

У пасажирських перевезеннях все йде само собою. Спілкувався з одним перевізником, який останнім часом дуже зріс, і питав, коли треба розширятися. Він сказав — ти просто відчуєш. У магазинах так само, працює, як машина: один раз запустив, далі тільки підливаєш паливо і все контролюєш. Звичайно, коли щось ламається, можуть опуститися руки, але все має бути добре, бо ми стараємося. У планах тільки розвиток, нові можливості й більше охоплення клієнтів. У майбутньому, можливо, щось цікаве з цього й вийде.