«Він для українців по всьому світу»: як маркетологиня із Сарн веде блог українською за кордоном

До запуску власного блогу Анастасія працювала у сфері логістики. Певний час обидві зайнятості вдавалося поєднувати. Проте, коли онлайн-дохід переріс заробітну плату на основній роботі, жінка вирішила звільнитися та рухатися далі. Спочатку блог був туристичним, зокрема про життя у Варшаві.

— Запуск блогу був інтуїтивним. Тоді схожих за тематикою сторінок було мало. Мені хотілося, щоб він ріс: як органічно, так і платно. Так у процесі його просування я дізналася про таргет. Зрозуміла, що користуватися послугами мені задорого, бо тоді це коштувало половину моєї зарплати, тож вирішила навчитися цьому самотужки. Якось один клієнт за іншим — і це стало спочатку джерелом доходу, а потім і основним заробітком. Так із туристично-варшавського блог став типово експертним. Зараз я потихеньку повертаюся в експертно-лайф блог, — зазначає інфлюенсерка.

Нині Анастасія володіє пʼятьма мовами, зокрема англійською, польською та французькою. Утім веде блог саме українською:

— Я можу вести блог українською в будь-якій країні, бо веду його для українців, зокрема по всьому світу. Чи хочеться мені захопити англомовний ринок? Так, тому я паралельно розвиваю англомовний блог, який поки на початку свого життя. Думаю, він скоро теж приноситиме дохід. А поки я захоплюю англомовний ринок через LinkedIn: звідти до мене приходять заявки на роботу, зокрема від поляків. Працює й сарафанка, коли українські підприємці радять мене польським. А блог — для душі. Мені комфортно вести його саме українською.

Цільова авдиторія Анастасії — це власники малого та середнього бізнесу й експерти, які розвивають власні соціальні мережі. Водночас, зауважує блогерка, українськомовний блог потребує більше зусиль для просування й потенційно має меншу авдиторію, ніж, наприклад, англомовний.

— У коментарях до одного з моїх рілсів була жвава дискусія щодо ведення українськомовного блогу. І його справді важко розвивати, живучи не в Україні, бо твоя основна авдиторія — українці. Тобто ти і не захопиш англомовних, і не будеш працювати з Казахстаном, Вірменією чи Грузією. Це складно. Він росте повільніше, але росте, тож це можливо. Проте це вибір кожного. Для себе я ухвалила рішення вести блог і діяльність українською та паралельно розвивати англійською. Бо від початку блог був для мене. Це моя віддушина, яка наразі приносить і дохід, — зауважує жінка.

Анастасія зазначає, що інфлюенсера та його авдиторію обʼєднують спільні цінності та погляди, а не хайпові теми. Тож у своєму блозі обрала не транслювати особисте життя чи сімʼю:

— Тут стільки особистого, скільки дозволяю я, тобто мій кіт, подорожі чи квіткова рубрика. У моєму блозі немає і не буде нічого, повʼязаного з особистим життям чи сімʼєю. Я не хочу залучати їх до моєї роботи. Є мої клієнти, які спостерігають, як і з чим я працюю. Я не можу вийти в сториз у білизні, а потім проводити робочі зустрічі й розповідати про результати реклами. Але ті, з ким я спочатку спілкуюся онлайн, а потім офлайн, кажуть, що я не відрізняюся від образу у блозі. Великий плюс у тому, що немає «очікування–реальності». У блозі я ділюся і позитивними кейсами з роботи, і негативними. Це показує експертність і вміння виходити з різних ситуацій. Але особисті негаразди не транслюю. Проте кожен у праві робити так, як комфортно. Є багато тем, на яких можна хайпувати і збирати охоплення, але я трошки про інше.

Жінка радить не сліпо слідувати трендам, а тестувати й відслідковувати, що відгукується саме вашій авдиторії. Слід також звертати увагу на те, чи резонує контент із вашими цінностями чи позиціонуванням вашого бренду.

— Пробуйте й починайте. Публікуйте, шукайте формати та способи подачі. Не потрібно чекати кращого світла, більшого бюджету чи нового телефону. Є багато прикладів інфлюенсерів, які почали з нуля й досягли класних результатів. Наприклад, хлопчик Денчик, який живе в селі, знімає контент з мамою та братом, а зараз має класні колаборації з Багінським й іншими українськими брендами. Будьте собою — це те, що дасть вам поштовх для розвитку блогу. Запитайте у друзів, що вони можуть сказати про вас у кількох словах. Це і буде ваший особистий бренд: те, що про вас говорять і як вас сприймають інші. Це і візуальна, і експертна складові. Про себе говорити завжди складно, тому краще спостерігати за тим, по які поради до вас приходять, і що у вас запитують. Якщо запитувати в когось складно, то спробуйте подумати, про що ви можете говорити безперервно і з ентузіазмом, — ділиться інфлюенсерка.

За словами інфлюенсерки, у блозі можна поєднувати кілька тем. Основне — зберігати експертну та особисту сюжетні лінії, оскільки на кожну з них приходить свій сегмент цільової авдиторії. Одна з постійних рубрик у її блозі, а відтак і особистої сюжетної лінії, — «Що поставити у вазу цього місяця?», де Анастасія підбирає квіти для сезонних композицій.

— Ще колись тато казав, що вдома завжди мають бути свіжі квіти. І неважливо, чи подаровані кимось, чи куплені самостійно. Тож у мене вони завжди були і є. Але просто показувати букети досить банально, тому вирішила розповідати людям про сезонні квіти. Рубрика зʼявилася органічно, такою і залишається, — розповідає блогерка. — Зазвичай знімаю її вдома, у Варшаві. Але в Сарнах є квітковий, який завжди ведеться на всі мої провокації й забаганки, шукає щось, щоб композиції були оригінальні. Там я завжди замовляю квіти мамі. Можливо, в рамках рубрики заплануємо якусь колабу. Вони, до речі, як і їхні кавʼярні, є прикладом класного маркетингу й контенту. Показують, як можна рости в тому ж таки невеликому місті.

Після років у сфері маркетингу Анастасія усвідомила, що може ділитися знаннями з іншими. Так персональні консультації трансформувалися в навчання. Щоб робити це фахово, маркетологиня отримала міжнародну сертифікацію від Meta для експертів із таргетованої реклами. Ділиться: новачки у цій сфері можуть отримувати і від 300 євро за проєкт. Основний запит серед представників бізнесу — збільшення кількості продажів і замовлень, а серед експертів — розвиток особистого бренду та соцмереж.

— Кожен приходить із різним запитом. Якщо запит реалізовується у процесі — круто. Хтось хоче заробляти, хтось — професійного розвитку. Я завжди кажу, що їхній класний кейс — це мій класний кейс, тому ми працюємо на спільний результат, — ділиться жінка. — У більшості клієнтів схожа проблема: хвилюються, що скажуть друзі, рідні, знайомі. Багато також думають, що створять блог в Instagram і будуть класно заробляти. Але не будуть, якщо не ставитимуться до блогу так, як до роботи. Треба знімати контент попри те, що немає настрою чи замість знімання захотілося випити кави.

Крім блогу, наставництва, таргетованої реклами й маркетингу в цілому, у квітні 2026-го року Анастасія запустила бренд одягу для роботи вдома Brûle. Його виробництво функціонує в Україні, а основна авдиторія бренду — жінки, що працюють онлайн.

— Коли я сиділа на Zoom у Варшаві, зрозуміла, що маю записати рілс, поки є світло, але для цього потрібно було йти переодягатися. На мені були комфортні штани, але не такі, в яких хочеться з’явитись у кадрі. Тоді я вперше подумала: чому ми маємо обирати між комфортом і виглядом? Так зʼявилася ідея, а від неї до першої колекції пройшов понад рік, — зазначає Анастасія. — Я працюю онлайн вже шість років, три з них — з дому. Помітила, що ми будуємо бізнеси з вітальні, керуємо командами з кухні, запускаємо проєкти в домашніх стінах, але виглядаємо так, ніби просто прокинулись. Тож мені захотілося одягу, який відповідає рівню жінки, яка його носить.

Робота вдома має як переваги, так і недоліки. Попри гнучкість і комфорт можуть зʼявлятися чинники, що відволікають. Утім, ділиться Анастасія, їй вдалося вибудувати робочий день так, аби він був продуктивними і дещо подібним до офісного формату. Субота та неділя — вихідні, а робочий день триває з 9 до 18 години.

— У мене досить чіткий підхід. Я працюю вдома й розумію, де мій робочий час, тому складнощів немає. Вже о девʼятій я за компʼютером, і до шостої вечора не встаю. Спілкуюся з клієнтами, працюю з проєктами, видаю технічні завдання, роблю зідзвони з учнями, тобто перебуваю в постійному контакті з людьми. Після шостої починається друга робота — мій блог. І лише після цього особисте життя, тренування, прогулянки з котом, словом, щоразу по-різному, — розповідає жінка. — Якщо відчуваю легке перевантаження, дозволяю собі не заходити у блог. Допомагають і подорожі — тоді все стає на свої місця. Останнім часом це Франція, оскільки там живе моя подруга з донькою. Раніше вони проживали в Парижі, тому я щомісяця була там, зараз вони на Лазуровому березі, тому їжджу туди, а також до батьків у Сарни. Решта мандрівок залежать від настрою та сезону.

Адаптація в новому середовищі проходить для Анастасії швидко й доволі легко, тож складних періодів після переїзду за кордон не пригадує. Відтак і сумнівів у рішенні переїхати в Польщу практично не мала:

— Не знаю, чи було в мене уявлення про успішне життя за кордоном. Як була малою, казала мамі, що дорослою сама не прибиратиму, бо це робитимуть за мене. Тож хоча би щось реалізувалося (сміється — прим. авт.). Але еміграція точно забрала мій час із близькими. Очевидно, що є обмеження в тому, як часто ми бачимося — хотілося б частіше та довше. Але водночас подарувала все, що я маю зараз: розвиток, роботу, можливості, оточення. Зрештою, завжди треба чимось жертвувати, щоб щось отримати.

У планах жінки — органічний розвиток і функціонування блогу, можливо, у форматі маркетингового агентства. Крім онлайн-напрямів, інфлюенсерка планує заснувати й офлайн-бізнес, як-от квіткарню чи пекарню.

— Насправді, якщо говорити про життя за кордоном, то не все так гладко та солодко, як про це пишуть в інтернеті. Буде важко, але, якщо ви дійсно цього хочете, то зможете, бо все лише у ваших руках. Якщо є амбіції та потенціал — ви повинні їх використовувати незалежно від місця, де проживаєте, — підкреслює Анастасія Юркевич.