Міжнародний день глухих: як живе спільнота нечуючих у Сарнах

27 вересня у світі відзначають Міжнародний день глухих. У Сарнах для понад півтори сотні людей із порушенням слуху діє місцевий осередок Українського товариства глухих (УТОГ). Для них це не просто офіційна організація, а щоденна опора у вирішенні справ у лікарнях, банках, ЦНАПах чи під час повітряних тривог.

Разом із керівницею осередку та перекладачкою жестової мови розбираємо буденність сарненської спільноти, реалії безпеки під час війни та прості правила безбар’єрного спілкування, про які чуючі люди часто соромляться запитати напряму.

Підтримка спільноти: хто допомагає нечуючим у Сарнах

Наші співрозмовниці знають реалії нечуючих із власного життєвого досвіду:

• Валентина Лук’янчук — голова Сарненської територіальної організації УТОГ. Вона очолює осередок один рік, хоча в самому товаристві перебуває давно. Має порушення слуху та виросла в такій же сім'ї. Для неї 154 члени організації — це насамперед велика родина, яка тримається разом як у місті, так і за його межами.

• Ольга Пінчук — перекладачка жестової мови Сарненського осередку УТОГ за сумісництвом, а за основним фахом — лаборантка клініко-діагностичної лабораторії Сарненської ЦРЛ. Має порушення слуху і зростала в родині нечуючих. Її робота давно вийшла за межі буквального перекладу: вона допомагає людям порозумітися з лікарями, розібратися з банківськими документами чи довідками в держустановах.

Члени Сарненського УТОГ.Автор: Фото надані Сарненським УТОГ.

Мова без ярликів: чому «глухонімий» — це табу

Найпоширеніша помилка чуючих людей — вважати, що відсутність слуху означає цілковиту відсутність мовлення.

— Слово «глухонімий» застаріле й небажане. Воно нав’язує стереотип, ніби людина не може говорити взагалі, — пояснює перекладачка жестової мови Ольга Пінчук. — Багато глухих людей розмовляють усно, інші використовують жести, хтось поєднує обидва способи. Універсального терміну немає, але слово «глухий» усередині спільноти цілком прийнятне й не є образою. В офіційних чи медичних документах використовують формулювання «людина з порушенням слуху» або просто «людина, яка не чує»

На фото Ольга та Валентина.

Голова сарненського осередку Валентина Лук'янчук наголошує: суспільство розвивається, і слова мають відображати повагу до людської гідності:

— Ми живемо в цивілізованому світі, стиль мовлення змінюється, слова стають сучаснішими та ввічливішими. Що це за слово — «глухонімий»? Воно неприємне. Люди з порушеннями слуху навчаються в школах, університетах, тому такі ярлики відверто ранять.

Також фахівчині закликають уникати слова «сурдоперекладач». Коректна сучасна назва професії — перекладач жестової мови. Адже це робота з повноцінною лінгвістичною системою, а не просто відтворення звуків руками.

Безпека в умовах війни: як дізнатися про тривогу та викликати допомогу

В умовах війни відсутність слуху додає чимало щоденних побутових незручностей та викликів. Коли на вулицях лунає сигнал сирени, нечуючі орієнтуються на інші відчуття — зір та вібрацію.

Як працює оповіщення про повітряну загрозу

— Для цього ми використовуємо візуальні та вібраційні сигнали: сповіщення на смартфоні, застосунок «Повітряна тривога», де налаштований спалах і вібрація, повідомлення в соцмережах, — пояснює Ольга Пінчук.

— Смартфон зараз — це найефективніший зв’язок, адже наші люди перебувають не лише в Сарнах, а й у селах району, — додає Валентина Лук'янчук. — У нас є своя група в телеграмі, де ми оперативно тримаємо контакт і ділимося повідомленнями про небезпеку.

Як викликати екстрені служби без голосу

Викликати поліцію, рятувальників чи швидку людині, яка не чує, допомагають текстові сервіси та рідні. Але головний порятунок у критичний момент — відеозв’язок.

— У нас цілодобово працює всеукраїнський Сервіс УТОГ 24/7. Нечуюча людина робить відеодзвінок, на нього відповідає вільний перекладач жестової мови з будь-якої області України й одразу перенаправляє звернення телефоном потрібній екстреній службі, — зазначає голова організації.

Прокидатися без звуку: як влаштований побут

У повсякденні також працюють технології, що замінюють слух зором чи дотиком.

— Будильник не дзвенить — він вібрує під подушкою або матрацом. А сигнал дверного дзвінка виводиться на світловий індикатор, який починає блимати. Людина просто задіює інший канал сприйняття: візуальний або тактильний, — ділиться Ольга Пінчук.

Міфи про нечуючих: що правда, а що вигадка

Чи всі вміють читати по губах?

Більшість людей вважає, що будь-який нечуючий автоматично розуміє рух губ. Фахівчині запевняють: це ілюзія.

— Навіть людина, яка добре читає по губах, не може розібрати абсолютно все, — говорить Ольга Пінчук. — Частина звуків при артикуляції виглядає майже ідентично. Величезне значення мають міміка, контекст, світло, відстань і швидкість мовлення співрозмовника.

— Не всі читають по губах, хоча деякі люди цей навик мають — зокрема, я сама, — ділиться особистим досвідом Валентина Лук'янчук.

Чи водять люди з порушенням слуху автомобілі?

— Так, керують на загальних законодавчих підставах. Водіння значною мірою спирається на зір. — стверджує Валентина Лук'янчук. — Головне правило за кермом для пасажирів — не відволікати водія, адже вся його увага зосереджена на дорозі.

Перекладачка Ольга Пінчук додає: орієнтування на дорозі тримається на візуальному контролі. Нечуючий водій ретельно стежить за дзеркалами, розміткою, світлофорами й поведінкою інших авто, компенсуючи відсутність звуків сирен чи клаксонів постійною пильністю.

Якою мовою сняться сни?

— Сни в нас такі самі, як і в усіх, ми так само ведемо діалоги й відчуваємо звернення співрозмовників, — каже Валентина Лук'янчук.

— Тільки замість голосів внутрішній простір сну наповнений образами, жестами, рухом і текстом, — пояснює Ольга Пінчук.

Що таке «жестове ім'я»?

У спільноті глухих кожна людина має унікальне ім'я, яке показують жестом.

— Жестове ім’я людина зазвичай не придумує собі сама — його дає спільнота в процесі спілкування, — розповідає перекладачка. — Воно може відображати рису зовнішності, характер, звичку або особливу життєву історію.

Чи однакова жестова мова у всьому світі?

Уявлення про «міжнародні універсальні жести» хибне.

— Є українська жестова мова, американська (ASL), британська та багато інших. Вони різняться між собою так само, як усні іноземні мови, — пояснює Ольга Пінчук. — Ба більше, у США та Великій Британії мова звучить однаково — англійською, а от жестові мови в них цілком різні.

Варто зауважити, що мова жестів змінюється і локально: від покоління до покоління оновлюються фрази, з'являються неологізми та регіональні діалекти.

Правила безбар’єрного спілкування: як порозумітися і не образити

Коли чуюча людина вперше перетинається з нечуючою в магазині, аптеці чи на вулиці, нерідко виникає ступор. Фахівчині виділяють кілька простих порад, які допоможуть порозумітися:

1. Не кричіть. Якщо в людини повна втрата слуху, крик марний. Якщо часткова або є апарат — надмірна гучність спотворює звук, збиває артикуляцію й лише заважає розібрати слова. Говоріть спокійно та виразно.

2. Звертайтеся до людини, а не до перекладача. Якщо нечуючого супроводжує фахівець, дивіться в очі співрозмовнику, а не перекладачу. Кажіть: «Вам потрібно показати паспорт», а не: «Запитайте в нього паспорт». Перекладач — це лише голос людини, а не її заміна.

3. Як коректно привернути увагу: зробіть крок уперед, щоб потрапити в поле зору, або легко помахайте рукою. Якщо людина стоїть спиною, доречно делікатно торкнутися її плеча чи руки. За столом можна злегка постукати по поверхні, щоб передати вібрацію. Різко смикати чи хапати за одяг неприпустимо.

4. Пишіть у смартфоні. Звичайні нотатки на екрані телефона знімають будь-який бар'єр за лічені секунди.

5. Поважайте приватність. Перебивати людину, яка спілкується жестами, так само нечемно, як перебивати голос. А навмисне роздивлятися чужу жестову розмову розцінюється як підслуховування.

Чого сьогодні бракує нечуючим у Сарнах

Члени УТОГ відвідують різні заходи. Автор: Фото надані Сарненським УТОГ.

Головна проблема невеликих міст — не у відсутності прав, а в браку доступності звичних послуг без сторонньої допомоги. Нечуючі сарненці й досі часом стикаються з нетерплячістю чи розгубленістю персоналу в аптеках, соціальних службах чи громадському транспорті.

Перекладачка Ольга Пінчук підсумовує головне правило взаємодії:

— Глуха людина — це насамперед людина, а не її діагноз чи особливість слуху. Не треба боятися спілкування і не варто робити все замість неї. Люди з порушеннями слуху працюють, кермують авто, виховують дітей і подорожують. Наше спільне завдання як суспільства — не жаліти, а забезпечити умови, щоб вони могли вільно та самостійно вирішувати будь-які щоденні справи.

Як дізнатися більше про життя сарненського осередку УТОГ

Місцева організація відкрита до спілкування, волонтерської допомоги та нових партнерств. Члени спільноти регулярно збираються разом, організовують заходи та підтримують одне одного під час війни.

Стежити за подіями з життя організації, дізнаватися про її потреби та ініціативи можна в офіційній Facebook-спільноті:

Спільнота УТОГ м. Сарни у Facebook