Що ти знаєш, дитинко? Чому ейджизм — проблема людей різного віку та хто стикається з нею в Сарнах

«У вашому віці буде складно працювати на такій активній роботі», «там, де ви вчились, я викладав», «у нас виключно молода команда», «не втручайся доки старші говорять», «навчіть їх, ви ж досвідчені», «подайте ідею, ви ж молоді, креативні» — це лише поверхневий список фраз, які дискримінують людей за віком. І хочемо ми того чи ні, вони живуть у наших головах.

За даними ООН, кожна друга людина у світі дотримується ейджистських поглядів. «На робочих місцях люди можуть опинятися у менш вигідному становищі через свій вік. Людей похилого віку часто сприймають як поголовно слабких і вразливих, тоді як молодих зображають як невразливих або безвідповідальних», – заявив Антоніу Ґутерріш, генеральний секретар ООН.

У той час, коли Всесвітня організація охорони здоров’я називає ейджизм глобальною проблемою 2021 року, з’ясовуємо, чи стикаються із віковими упередженнями сарненці. Спойлер — так. А от хто, як і де — розповідаємо.

Ірині Дебелій 26. Дівчина родом із Сарн. Третій місяць вона виконує обов'язки завідуючої 25-го відділення Львівської обласної клінічної психіатричної лікарні. До того працювала лікаркою в цьому ж відділенні. Почувши тему розмови, жартома уточнює: «А скільки має вийти томів?»

Ірина переконана, що в кожної людини її віку знайдеться хоча б одна історія/приклад, де її оцінювали за віком. А медиків, каже, взагалі готують до таких ситуацій ще з університету:

— Я не знаю, чи щось змінилося з тих часів, коли я навчалася, але в моїй пам'яті яскраво закарбувалися жарти про студентів-медиків. Їхня суть зводилась до одного: за рівнем поваги та визнання студент-медик йде після санітарки. Тому я з острахом йшла працювати лікарем-інтерном, бо «якщо ти наймолодша, то і ставитись до тебе будуть відповідно». Та на диво все склалося інакше. З боку медичного персоналу я не помічала значних вікових упереджень ні будучи лікарем-інтерном, ні почавши працювати лікарем.

А от рідні пацієнтів — зовсім інша справа. Саме в їхній поведінці та висловлюваннях «читається» ейджизм. Найчастіше це проявляється у звертаннях: «Дитинко! Золотце!» або «Така молода і як ви можете вже працювати лікарем?». Звичайно, ще не обходиться без того, що плутають з середнім медичним персоналом: «Сестричко, а поклич нам лікаря!».

— Із кожним разом на такі фрази поступово перестаєш звертати увагу, — каже Ірина. — Монотонно пояснюєш, що ти — лікуюча лікарка. А на спроби пожартувати про вік я лише посміхаюсь, знаючи собі, що так було, є і буде. Влаштовувати роз'яснювальну бесіду просто немає часу та й сенсу. Хоча я помітила, що іноді доводиться більш детально пояснювати свої дії: якщо колеги просто можуть дати призначення пацієнту без зайвих обґрунтувань, то я маю «довести», що лікування він отримує згідно з сучасними рекомендаціями, пояснити, який механізм лікування, можливі наслідки, і наголосити, що такий випадок я бачу не вперше.

Лікарці складно пояснити, чому люди досі упереджено ставляться до молодих спеціалістів. У професійній діяльності вона насамперед зважає на фаховість колег і переконує, що вік на це ніяк не впливає:

— Але це стосується не тільки молодих лікарів. Часто ти бачиш, як і старші колеги взагалі не зацікавлені в саморозвитку, а за рік роботи мають лише 13 пролікованих випадків! Уточнення: стільки спокійно можна мати за 2 тижні. І вік тут ні до чого.

Усім, хто стикається з ейджизмом, психіатриня радить не надто перейматися. Бо ж нервові клітини важливіші, ніж стереотипи в головах оточуючих. А ще наголошує, що кращий спосіб боротьби з будь-якими упередженнями — знання.

— Не соромтесь пояснити людям, чому все так, а не інакше. Завжди можна знайти логічне пояснення, — запевняє пані Ірина та наводить приклад. — Нещодавно у свою адресу почула: «От в наш час були лише старші лікарі, такі професори!» Дійсно, ще не так давно мало хто міг вступити з першого разу до медичного університету, часто це було кілька спроб. А жінки на роботу лікарем виходили переважно після декретної відпустки. А це вже плюс декілька років. Але часи змінюються. Можливо, раніше так було, а зараз молоді спеціалісти не бажають чекати та виглядати, як «старший професор».

ТОП ейджистських фраз за версією Ірини Дебелої

Про ейджизм мовою цифр

47% — стільки читацької аудиторії сайту СарниNews.City не знають, що таке ейджизм. Щоб визначити це, ми провели експрес-опитування в Instagram. У ньому взяли участь 174 людини.

53% опитаних хоча б раз стикались із упередженнями, пов’язаними з віком.

1 — стільки людей із Сарн погодились публічно поговорити про ейджизм у своїй професійній діяльності. Ще двоє були готові зробити це лише анонімно.

5 — стільки оголошень із 38 (станом на 22 червня, — прим. авт) за запитом Сарни на сайті пошуку вакансій Work.ua вказують вік кандидатів на посаду, чим порушують законодавство. Відповідно до статті 21 Кодексу законів про Працю «забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку....»

Ейджизм + гендер — подвійний удар

Оголошення про роботу часто не обмежуються лише упередженим ставленням до віку людини. Іноді на ейджизм нашаровуються гендерні стереотипи. Наприклад, коли роботодавець шукає не лише молоду людину чи, навпаки, дуже досвідчену, а ще й конкретно чоловіків або жінок.

— Мабуть, кожен десятий роботодавець звертається до нас з оголошенням, яке містить порушення закону «Про рекламу», — розповідає Людмила Бабич, яка щодня приймає десятки оголошень у рубрику «Біржа праці» газети «Сарненські новини». — Раніше було ще більше. Десь вказують вік, іноді просять зазначити стать. Але, коли пояснюєш, що це незаконно, підприємці переважно прислуховуються. Коригують тексти відразу на місці.

На сайті пошуку вакансій Work.ua немає оголошень, які дискримінують потенційних робітників за статтю в Сарнах. Натомість гендерні стереотипи простежуються в «районках» Рівненщини. Ось приклади деяких.

Ще одне спостереження: в текстах про відкриті вакансії значно переважають маскулінітиви. Фемінітиви вживають лише в пошуках «доглядальниці», «прибиральниці» та «швачки». Щоправда, в газеті «Володимирецький Вісник» на роботу шукали завідуючу.

Від авторки. Будь-які упередження — за віком, статтю, національністю, фізичним станом, соціальним походженням — це основа дискримінації людини чи групи людей. Уявімо світ, у якому дискримінують людей за кольором очей, наприклад — усі преференції мають лише люди з карими очима, а з блакитними не можуть відвідувати публічних закладів. Або світ, у якому мають право водити авто лише люди високого зросту. Звучить абсурдно, правда ж? Тоді чому ми дискримінуємо людей за віком? Чому, наприклад, жінка у 23 роки ще «замолода» очолювати відділ, установу, заклад, іти в політику, а чоловік у стільки ж вважається «молодим, але амбітним»? У сучасному світі єдине, що варто оцінювати — лише фаховість і компетентність людини.

Матеріал створено в межах проєкту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики», що реалізовується Волинським прес-клубом у партнерстві з Гендерним центром Волині та за підтримки Української медійної програми, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується Міжнародною організацією Internews.