Без табу: репортаж із психіатричної лікарні в Орлівці

У червні 2021 року новим директором психіатричної лікарні в селі Орлівка став Олександр Задорожний, пройшовши конкурсний відбір як єдиний кандидат. Контракт з ним підписали на 3 роки. Чоловік родом з Дубровиці. Має дві вищі освіти і понад дев’ять років досвіду на керівних посадах в місцевих органах влади. Наразі він є чинним членом ВО «Свобода» та депутатом Сарненської районної ради. Чому стати керівником медзакладу може людина без медичної освіти, яке фінансове становище лікарні, скільки наразі хворих лікується в установі, у яких умовах перебувають пацієнти та працює персонал та чому тема психлікарні в суспільстві — це табу — дізнавались СарниNews.City.

Чому лише ви один погодились пройти конкурс на посаду директора психлікарні в Орлівці?

— Для мене це навіть краще — не було конкуренції 😀. Чесно кажучи, навіть не знаю, чому так сталось. Конкурс був відкритий і кожен мав можливість отримати посаду. Додам, що я не маю медичної освіти. І дехто цим обурювався. Але щоб бути керівником лікарні навпаки потрібно мати освіту управлінця — це одна із умов допуску до конкурсу. Я її здобув в академії державного управління при президентові ще будучи заступником голови Дубровицької райради. А за першою освітою я податківець.

Вас призначили у червні цього року, які цілі вже вдалось реалізувати на посаді?

— Цього року 70 працівників лікарні мали скоротити. Про це я дізнався відразу як став директором. Не знаю, чому попередній керівник вирішив це зробити, але нам вдалося зберегти штат і лікарня надавала відповідні послуги за ті самі 2 мільйони 20 тисяч гривень, які виділяла НСЗУ протягом року.

Також, як я йшов на посаду, то чув легенди: «В лікарні потрібно дуже багато заплатити, аби пролікуватися». В перший місяць роботи до мене приходило декілька людей й хотіли «подякувати» за те, щоб ми доглядали за пацієнтом, простіше кажучи — пропонували хабаря. Я їх просто виганяв з кабінету. Бо виходив на майдан в 2014 році не для того, аби потім брати «взятки». Тому зараз вже ніхто з таким не звертається. Думаю, це теж можна зарахувати до успішно реалізованих цілей.

Хто може звернутись для лікування в психлікарню?

— Будь-яка людина, яка вважає, що їй потрібна спеціалізована допомога. За законодавством для цього навіть не обов’язково мати направлення від лікаря. Хоча краще, аби воно було. Так наші медики будуть розуміти специфіку. Лікарня працює цілодобово й без вихідних, тому звертатись можна будь-коли. Догляд і харчування у нас безкоштовні. Пацієнти лише самі оплачують медикаменти. З собою потрібно мати медичну карту й документи: ідентифікаційний код, паспорт.

Ви також є депутатом Сарненської райради. Як ви вважаєте, чи є потенційні пацієнти лікарні серед ваших колег-депутатів?

— От зараз по роботі читаю багато відповідної медичної літератури про неврози, психози і тому подібне. Я не спеціаліст, але поверхнево можу сказати, що дійсно, там є люди, яким можливо й варто звернутись за допомогою. Але вони цього ніколи не зроблять.

Якщо ж серйозно, то в нас в суспільстві чомусь прийнято вважати людей, які мають психічні розлади, незрозумілими і страшними. А дуже часто це не так. Можна йти по вулиці й навіть не дізнатись, що поруч з тобою йде пацієнт психлікарні.

Яке фінансове становище лікарні?

— Як власник обласна рада фінансує виключно утримання лікарні — оплачує комунальні послуги. Кошти нам надходять від НСЗУ. Ми вже подали всі заявки, і з наступного року служба, можливо, виплачуватиме лікарні 2 мільйони 600 тисяч гривень у місяць. Також ми приймаємо благодійну допомогу. Це можуть бути продукти харчування, різний одяг, інші побутові речі, а також грошова підтримка. В листопаді я офіційно відкрив рахунок, на який можна перерахувати кошти. В себе на сайті ми будемо звітувати, що саме закуплено для лікарні і на яку суму. Ось зараз збираємо на систему відеонагляду.

Яка у вас заробітна плата?

— Мою заробітну плату визначили в розмірі семи посадових окладів основного працівника. Зараз це трохи більше 34 тисяч гривень. Але є керівники, які отримують 10 і більше посадових окладів.

Чи плануєте ремонт приміщення лікарні?

— Лікарню збудували у 1983 році. З цього року жодного капітального ремонту ніхто не робив. Якщо протікає дах чи штукатурка опадає, вікно продуває, то обходимось поточними ремонтом. Хотілось, звичайно, зробити все ідеально, але ж на це потрібні кошти.

На скількох пацієнтів розрахована лікарня?

— У нас є 225 ліжкомісць, а зараз нараховується близько 200 пацієнтів. Є періоди, коли може бути заповненість 60%, а бувають й під 100%. При цьому в лікарні працює 218 людей. Тут функціонує психосоматичне, психіатричне і «найпопулярніше» наркологічне відділення. Чому найпопулярніше? Про це краще наш головний лікар розповість. Я сам з 2008 року не вживаю алкоголь. Навіть шампанське на Новий рік не п’ю.

Ви є членом ВО «Свобода». Чи не дисонують у Вас ідейні принципи політичної партії з концепцією психіатричної лікарні, де людей потрібно ізолювати?

— Дуже цікаве формулювання. Але я би не сказав, що психлікарня — це місце ізоляції і відсутності свободи. Це знову ж таки швидше стереотип. Та навіть більше — табу. В суспільстві говорити не прийнято про психлікарню з точки зору допомоги. І це проблема всієї країни й промах держави, що немає якоїсь просвітницької політики, яка б показала, що за цим високим парканом є життя.

Невтішна тенденція в лікарні

Медичний директор психіатричної лікарні Анатолій Каленюк розповів, що протягом року тут лікується близько 3 тисячі пацієнтів. А зона обслуговування медустанови не обмежується лише Сарненським районом:

— При цьому із трьох тисяч 1500 — це пацієнти наркологічного відділення, які лікуються від алкогольної залежності. Їх до нас привозять в такому стані, що дуже добре, якщо пацієнт може вимовити своє ім’я. А найплачевніше те, що з кожним роком таких людей все більше й більше поступає. І це не лише чоловіки.

Умови

— В якійсь палаті кращі умови, а десь гірші, але в будь-якому разі фінансової допомоги лікарня потребує. Вона відкрились у 1983 році, з того часу навіть меблі практично не оновлювали. Лише за благодійної підтримки в їдальнях поставили нові столи. Звичайно, працівники власними силами роблять косметичні ремонти, але цього недостатньо.

Харчування

В розмові пацієнти лікарні найкраще відгукувались про харчування. Кажуть, сьогодні (22 грудня — прим. авт.) отримали на сніданок фрукти: банан або мандарин.

Жінка розповідає, що продукти харчування часто отримують від благодійників. Особливу підтримку надають різні релігійні організації:

— Ось нещодавно від Доротицької церкви (Свято-Троїцької — прим. ред.) нам привезли банани, яблука, гречку, борошно, горох, мандарини, олію, пшоно, макарони, рис, пшеничну крупу. Оскільки пацієнти не щодня отримують фрукти, то така благодійна допомога дуже важлива.

Проблеми пральні

Тамара Петрина та Світлана Мамоток — машиністки з прання білизни. Жінки мають більше 30 років стажу.

— У нас проблема із сушкою — її немає. Коли погана погода, то речі розвішуємо прямо в приміщенні. Батарей на таку кількість речей не вистачає, й через постійну сирість все довго висихає. До того ж прати потрібно щодня: постіль, білизну, рушники. У нас тут є чотири побутові пральні машинки, вони справляються, але ж по факту потрібні промислові. Ще добре, що новий директор закупив нову ТЕНу й ми можемо в гарячій воді прати. Бо раніше була тільки холодна.