Ізюмське варення з поліськими шишками: сім’я переселенців готує солодкі крафтові закрутки
Андрій Боровий переконаний, що варення з шишок — це суто ізюмська тема. Більше п’яти років він виготовляв його на Харківщині. Коли край опинився під загрозою окупації — з родиною переїхав у Сарни. Тут, як і в Ізюмі, він знайшов свою стихію — ліс. Та продовжив займатися улюбленою справою.
СарниNews.City скуштували шишки в меді за фірмовим рецептом Андрія та записали його історію.
«У нас власна компанія: я, дружина та сини»
Андрій познайомився з Богданою в мережі. При першій же зустрічі запропонував дівчині з Березнівщини одружитися. Чоловік забрав її в Ізюм, навіть не підозрюючи, що вже за декілька років повернеться на батьківщину дружини через російське вторгнення й окупацію.
— Ну ми відбулися легким переляком. Авіаудари вже були, гради летіли. Нашому меншому синові на той момент було лише 10 місяців, — пригадує. — Тому прийняли рішення виїжджати. 3 березня 2022 року ми залишили Ізюм. А після того місто почали реально обстрілювати. Вже 6 березня не було ні світла, ні води, ні зв’язку.
З Ізюма родина забрала з собою головне: вміння варити унікальне варення — з шишок, чебрецю чи навіть півоній. Тепер ці ізюмські смаки можна спробувати й у Сарнах.
— Нам не довелось нічого складного перевозити чи купувати, щоб продовжити цю справу. Варення ми робимо на звичайній кухні, при цьому використовуємо звичайний посуд. Головне тут — наш рецепт. Він авторський. В мене, буває, просять люди поділитися, але я всім кажу: «Вибачте, це комерційна таємниця». Є деталі, від яких залежить результат. У когось виходить занадто рідке чи шишка розвалюється. А я варю вже не один рік. Мені дістався рецепт від тітки. І я вже його вдосконалював, — розповідає Андрій.
Спочатку він виготовляв варення для себе, бо, каже, дуже корисне, імунозміцнююче. Допомагає при кашлю чи болю в горлі. Також пригощав знайомих, сусідів. І бачив — людям подобається. А коли одружився, то справа перетворилась на сімейну й почала набирати обертів: з’явилась ідея, відкрився інтернет-магазин і сторінки в соцмережах.
— Тепер у нас власна компанія, — жартує Андрій. — В основному всіма процесами займаюсь я з дружиною. А сини — наші незмінні дегустатори. Менший обожнює шишки в меді.
«Моя стихія — ліс»
В невеличкому Ізюмі не багато перспектив працевлаштування. Тому люди займаються кожен своїм промислом. Через місто проходить траса Харків-Довжанський — це пряма дорога на Донбас. Вона стала своєрідною торговою артерією для жителів.
— До 2014 року люди з Донбасу їздили у Харків скупляться на авторинок Лоск і на Барабашова. І вони їхали через Ізюм, — пригадує чоловік. — У нас дуже славиться полуниця. У місті навіть є свято, присвячене цій ягоді. Також люди займалися грибами, прямо над трасою були цілі ринки.
Саме на таких ринках тоді ще хлопчик Андрій заробляв свої перші гроші. З одного боку ліс, за 50 метрів від домівки — траса. Тож торгував з самого дитинства.
— Моя стихія — ліс, — каже Андрій Боровий, а його прізвище це додатково підкреслює. — У вас тут теж багато природних лісів. А в нас насаджено більше тисячі гектарів лісу. Було. Бо зараз багато повигоряло, де йшли бої. Я змалку ходив у ліс. З дитинства любив збирати гриби. Я просто з 10 років жив без батьків, з дідусем. Треба було якось виживати.
BGImage
BGImage
Іноді карпатське варення може виявитись ізюмським
BG
Поліський край здається Андрію схожим за рослинністю до його рідного. Тож проблем із заготівлею необхідних складових до варення не було. Вже навесні минулого року вирішив дослідити місцеві ліси й пішов заготовляти шишки:
— Взяв із собою ще двох помічників. Думав, та що ми там втрьох наберемо? Але ж заготувалися дуже добре. А цьогоріч повісив оголошення по селах на Березнівщині. І так як люди люблять тут ягоди збирати, так вони й на шишки погодились. За день мені нанесли, мабуть, 200 кг. Ми вже близько пів тонни їх закатали.
Заготовляють інгредієнти по черзі. Спочатку кульбаба, потім шишка, цвіт акації. Зараз сезон чайної троянди, півонії. Потім буде чебрець, липа, м’ята. У цьому році планують також заготовити чорну горобину.
— Варимо ми багато. Але найбільш трендовими є шишки, залиті медом. Ми пакуємо заготовки в трилітрові банки. А потім, коли є замовлення, тоді з них вариться варення, щоб було свіженьке, — пояснює Андрій.
Ізюмське варення купують різноманітні кав’ярні та ресторани з різних куточків України. Оптові покупці переважно зосереджені в західному регіоні.
— От нещодавно я 10 банок на Франківщину передав. Тож, купуючи варення з шишок в Карпатах, зважайте, що воно може виявитись ізюмським, — жартує чоловік.
«Зрозумів, що в Ізюм ми поки не повернемось»
Андрій не приховує: на початку в Сарнах їм було непросто. Усвідомити, що в рідну домівку можеш не повернутись, — складно. Тож у квітні 2023 року таки вирішив навідатись в Ізюм:
— Я поїхав подивитися, що там з нашим житлом. Знав, що воно частково зруйноване, зокрема вікна, дах. Я підшукав варіант, де пожити доки свою хату робитиму. Дружина з меншим сином залишились, а ми зі старшим поїхали.
Проте з Ізюма Андрій повернувся завчасно. Його дружина потрапила під колеса автівки.
— Я розумію, що така Божа воля: нам не треба ще повертатись. До того ж в Ізюмі ми тимчасово оселились біля школи, в яку ходив син. І, як-тільки від’їхали, її атакували дронами-камікадзе. Це диво, що ми в ту ніч там не залишились. Після цього я зрозумів, що в Ізюм ми поки не повернемось.
Андрій з родиною не впевнені, що Сарни стануть їх новою постійною домівкою. Їм імпонує тутешня місцевість і люди. Вони навіть спілкуються тут схоже — суржиком.
— Тут все наче комфортно, але дуже дороге житло. Тому розглядаю варіанти переїхати у глиб західного регіону, а сюди приїжджатиму на сезон заготівлі, — підсумовує Андрій.
А доки родина заготовляє поліську рослинність і виготовляє крафтове варення в Сарнах, є можливість його скуштувати.
