«Можу зробити ляльку навіть Ангели Меркель»: Катерина Рильник про власний хендмейд
У 17-річної Катерини Рильник із Сарн уже налічується 15 ляльок власного виробництва. Дівчина з дитинства творчо підходила до вирішення всіх завдань. Відвідувала художню школу, займалась різним рукоділлям або малюванням. Бажання пошити першу ляльку виникло спонтанно, як і спіткала перша невдача. Скільки часу коштує один виріб, чому лялька ручної роботи краща за куплену та як працювати, коли тобі кажуть, що нічого не вийде — дізнавалися СарниNews.City.
Чому вирішила робити ляльки?
BGImage
BGImage
BGImage
— Із дитинства відвідувала різні творчі гуртки та художню школу. Але тоді не було доступу до матеріалів, які необхідні для пошиття іграшок. Майже три роки тому в інтернеті побачила рукодільну ляльку й з'явилося надзвичайно сильне бажання виготовити таку ж. Написала майстрині цієї ляльки, чи зможе вона мені допомогти. Проте у відповідь отримала відмову.
Мовляв, це дуже важко й у такому віці точно не справлюсь. Зрозуміло, що після такого охоти працювати не додалося, тому ідею пошиття своєї ляльки відразу відкинула й просто хотіла забути про це. Але хоча б спробувати хотілося більше. І таки зробивши першу ляльку, далі вже не змогла зупинитися й зрозуміла — це моє. Кожну деталь відпрацьовувала на власних помилках і досягала бажаного. Тепер це моє хобі. Весь вільний час працюю над новим виробом. Це навіть більше ніж просто хобі, адже виготовлення ляльок — це частина життя, від якого отримуєш щире задоволення. Особливо тішусь, коли завершую чергову іграшку.
Як довго працюєш над однією лялькою?
— Це залежить від натхнення, а воно приходить спонтанно. І, зазвичай, уночі. Люблю, коли навколо тиша й можна максимально відпочити від буденності, поринути у свої фантазії та зосередитися на роботі
Які матеріали в рукоділлі використовуєш?
— Найголовніше — це трикотаж з ангорської кози для тіла й волосся. Решту можна знайти й зробити, якщо добре пофантазувати.
Звідки береш ідеї для образів?
— Усе, що створюю, — це моя власна фантазія. Кожна лялька унікальна. У них мої емоції, душа й труд. Вони для мене живі. До того ж ніколи не шию однакових, не шукаю ідеї в інших майстрів і не повторяю чужі роботи. Просто не хочу, та й не вийде.
Змогла б зробити лялькову копію знайомої людини?
— Так. Варто лише проявити креативність і бажання. Можна зробити навіть ляльку Ангели Меркель.
Опиши процес пошиття ляльки?
BGImage
BGImage
BGImage
— Спершу виготовляю, ручки, ніжки, пальчики, животик — усе це формую за допомогою голки для валяння та спеціальної шерсті, щоб надати ляльці реалістичності. Найважливішим етапом в її створенні є обличчя. Над ним можна сидіти декілька годин. Наступним етапом є скріплення всіх деталей в одне ціле.
Потрібно, щоб лялька була функціональна, мала сидяче та стояче положення, а також щоб голова теж природно рухалася. Далі беруся до найулюбленішої частини — кріплення волосся. Замовляю лише натуральне, виготовлене з ангорської кози в Америці. Воно надзвичайно м’яке й можна робити будь-які зачіски, але процес дуже клопіткий і займає декілька днів, адже кожна волосина проклеюється окремо. Але це по особливому цікаво. На етапі макіяжу вона «оживає» і стає унікальною. Після цього з впевненістю починаю шити одяг, адже після того, як побачила її характер, розумію, який стиль буде підходити. Додаю ідеальні деталі: крихітні ґудзики, аксесуари та, звичайно, свої ініціали. Коли дивлюся на виготовлену ляльку, обожнюю усвідомлювати, що все починалося зі шматка тканини.
Чому лялька ручної роботи краща за куплену?
— У кожній ляльці є свій неповторний шарм, темперамент, душа, характер та історія. Любов до своєї роботи, творчості, тепло рук — усе це робить їх по-справжньому живими, наповненими енергією та образами. Тому пошиті своїми руками порівнювати з купленою — м’яко кажучи, недоречно.
Скільки загалом ляльок налічується в твоїй колекції?
— 15. І кожна з них для мене особлива, бо нова лялька — це новий крок, досвід і нова можливість для подальшого розвитку. Всі вони для мене важливі й кожну з них люблю.
Основним аспектом у створенні ляльок є натхнення та бажання, а також не треба боятися ризикувати й зазнати невдачі. Навіть не розглядаю невдачу як щось погане, бо знаю, що єдиний спосіб розвиватися — пройти шлях спроб і помилок. Завжди кажу «Так», адже знаю, що це відкриє мені більші можливості. Дію рішуче, навіть якщо боюся або не впевнена в чомусь, адже вірю в кінцеву перемогу.
