«Чоловіки не плачуть» або «охайніше, ти ж дівчинка»: що знають про гендерне виховання у Сарнах
Чому новонароджених дівчаток пов’язують рожевою стрічкою, а хлопчиків — блакитною? Хто сказав, що чоловіки в дитинстві повинні гратися машинками, а жінки — обирати ляльки? Відповіді на ці питання заховані у гендерних стереотипах виховання малечі. У чому вони проявляються та як із ними боротися — пояснюють сарненські психилогиня, вихователька та батьки.
Що таке гендерне виховання
Гендерне виховання ґрунтується на розвитку індивідуальних якостей пошуку покликання дитини незалежно від очікувань оточуючих, пов’язаних із статтю.
Його завдання — відкинути усі стереотипи та уявлення про те, якими мають бути всі дівчатка та всі хлопчики. Натомість запропонувати дитині різноманіття інтересів, діяльностей, іграшок, одягу.
У гендерному вихованні всі діти — унікальні особистості, які мають право бути різними та виконувати будь-які ролі в суспільстві. Здавалося б — усе просто та зрозуміло. Тоді чому ми досі стикаємося із гендерними стереотипами у вихованні?
BGImage
Кольори
Навряд чи рожева куртка стане хітом продажів серед чоловіків. Все тому, що цей колір — нібито не чоловічий. Проте так було не завжди. Наприклад, у Німеччині наприкінці ХІХ століття кольори розподілялися навпаки. Пруська військова форма була червоною, тож рожевий як похідний теж вважався хлопчачим кольором. Усе змінилося у 1930-х. Американські текстильники почали пропонувати рожевий одяг для дівчат, а для хлопчиків — блакитний.
Донині на популярних вечірках із визначення статі дитини кольори розподіляються так само. Такі ж тенденції зберігаються в оформленні дитячих кімнат. Рожеві кольори домінують в одязі та іграшках для дівчат, блакитні — для хлопців. У результаті улюблений колір дівчаток — рожевий, бо вони просто не можуть думати інакше.
BGImage
Іграшки та заняття
Хлопчику купують машинки чи конструктори, а дівчинці — ляльки та мінікухні. Дівчат віддають на заняття з вокалу, гімнастики, рукоділля чи бальних танців, а хлопців — на боротьбу, футбол або комп’ютерні курси. Звичайно, буває навпаки, але це радше винятки, ніж закономірність.
BGImage
Очікування та поведінка
Хибне уявлення про гендерні ролі також може формуватися ще в дитинстві — з мультфільмів, літератури, іграшок, блогів, оточення. Ви точно чули фразу: «Не плач, ти ж хлопчик!». Нібито, народившись особою чоловічої статі, ти апріорі повинен бути сильним, сміливим і обов’язково накачаним. Тоді як дівчата мають бути стрункими, доглянутими і, звичайно ж, господинями. Подейкують, інакше їх не візьмуть заміж. Мабуть, тому на уроках трудового навчання хлопці майструють меблі, а дівчата навчаються готувати й шити одяг.
Як підходять до розуміння гендеру у місцевих дитсадках
Про це СарниNews.City запитали в Юлії Бігун, виховательки дитсадка №5 «Вербиченька». І як мама, й у професійній діяльності вона старається не нав‘язувати гендерних стереотипів дітям, бо це обмежує і навіть може травмувати дітей:
— Суть дошкільної освіти в Україні визначає документ — Базовий компонент дошкільної освіти. В ньому нічого не сказано ні про гендер, ні про гендерну рівність. Виховувати, навчати і любити кожну дитину треба по-різному, але однаково сильно. Не потрібно змалку нав’язувати поширені стереотипи щодо статі: «Ти ж хлопчик — не плач», «ти ж дівчинка, будь слухняною…». Ми живемо в ХХІ столітті. Варто відмовитися від таких фраз. Треба ставитись до кожної дитини як до унікальної особистості і всебічно розвивати відповідно до здібностей і талантів, не керуючись своїми особистими уявленнями про те, якими мають бути всі дівчатка та хлопчики. У нашому дитсадку як дівчатка, так і хлопчики виконують всі обов’язки незалежно від гендерного поділу: чергують, сервірують столи, складають іграшки на свої місця, доглядають за рослинами у куточку природи. Всіх дітей ми вчимо бути охайними, стежити за своїм зовнішнім виглядом і прищеплюємо гігієнічні навички.
Теж саме стосується й іграшок. Юлія запевняє, що їх вже давно не ділять на «дівчачі» та «хлопчачі»:
— Із досвіду скажу, що зараз як хлопці, так і дівчата граються машинками, ляльками, готують щось на іграшковій кухні, лікують іграшкових звірят. Діти не народжуються із переконанням, що хлопчику не варто бавитися ляльками. Цю думку навіюють дорослі. Дитячі ігри — це спроба пізнати світ і змоделювати певні ситуації. Якщо дівчинка грається машинкою, то у своїй грі вона відтворює події, які бачить. І це нормально.
Часто батьки використовують гендерні стереотипи, щоб вплинути на поведінку дітей. Найбільше виховательку обурює фраза «Не плач, ти ж хлопчик!»
— Це вже «слово паразит» у гендерному вихованні, — пояснює Юлія Бігун. — Дорослі говорять її автоматично. А хто сказав, що хлопці не плачуть?! Ще й як плачуть! А куди їм дівати свої негативні емоції? Краще в таких випадках підтримати дитину і сказати: «Я знаю, ти засмучений, я так тебе розумію!».
Що каже психологиня
Катерина Климець із Сарн — експертка з дитячої психології. Крім того, вона відзняла цикл відеооглядів дитячих іграшок. Тож, чи можна купувати роботів дівчатам і ляльку «Барбі» хлопчикам — запитуємо в психологині.
— Гендерний розподіл щодо побуту дітей (маю на увазі одяг, іграшки) на сьогодні втрачає свою актуальність. Сучасне покоління батьків прагне виховувати свідому особистість, без нав’язаних стереотипів. Тому варто розуміти, що без свободи вибору дитина не навчиться відчувати свої істинні потреби. Багато дорослих побоюються, що, купивши сину ляльку або кухонне іграшкове приладдя (за його ж бажанням), «закладуть фундамент» розвитку «жіночих» рис у поведінці. Те ж саме стосується хвилювань батьків щодо поведінки дівчаток, адже для декого купити гараж з модельками машинок або іграшковий пістолет своїй доні означає виростити хлопчиська в спідниці.
В гендерній психології проведено чимало досліджень, які доводять хибність такої думки. Вибір хлопчиком ляльки, а дівчинкою машинки не має жодного відношення до розвитку маскулінності або фемінності в характері, бо до трьох років діти не виявляють інтересу до іграшок за статевим принципом. Як правило, вони захоплюються тими забавками, що привертають їхню увагу. А в дошкільному віці (3-7 років) все повертається «на круги своя». Тому рекомендую батькам відмовитися від стереотипів та зважати на бажання дітей у виборі іграшок.
5 порад від Катерини Климець
1
Для початку навчіться бачити у своїй дитині не статеву приналежність, а особистість – зі своїми бажаннями та переконаннями.
2
Розвивайте у дитини емоційний інтелект, вчіть її проявляти свої почуття. Не соромте за сльози, особливо хлопців.
3
Відмовляйтеся від гендерних стереотипів: дозволяйте дітям іграшки «не за шаблоном», купуйте різнобарвний одяг.
4
Вчіть дітей з раннього віку з повагою ставитися до протилежної статі, ніколи не порівнюйте дівчат і хлопців за жодною ознакою — кожна людина від природи різна.
5
Пам’ятайте, що діти нас не чують — діти на нас дивляться! Сім’я, де панує спокій, мир та взаємоповага між батьками — найкраще середовище для формування гендерно зрілої особистості.
Яких поглядів дотримуються сарненські батьки
СарниNews.City провели опитування батьків у соцмережах. Так, із 509 опитаних 336 або 67% точно знають, що таке гендерне виховання. Ще 109 або 21% десь про нього чули. І лише 64 або 12% не уявляють, що це.
255 із 388 або 66% дорослих кажуть своїм донькам, що вони — принцеси, що є стереотипним підходом у вихованні. 65 або 16,5% роблять це рідко. Ще 68 або 17,5% зовсім не називають доньок принцесами.
У наступному питанні про те, чи рожевий — дівчачий колір, думка опитаних (504 людини) розділилася майже порівну. 211 (42%) вважають, що так, а 293 (58%) це заперечують.
94 особи або 20% ніколи б не придбали синові ляльку, 164 (33%) — добре подумають перед тим, як це зробити, а 232 (47%) точно прислухаються до бажання сина. Всього на питання відповіли 490 людини.
232 із 410 або 57% батьків вчать своїх доньок бути добрими господинями. 79 або 19% вважають, що вони навчаться цього самотужки. А 99 або 24% не вважають, що це головне в житті, тому не приділяють цьому великої уваги.
Наостанок запитали, чи кажуть дорослі своїм дітям, що чоловіки не плачуть.178 із 426 опитаних або 42% проговорюють цю фразу синам. 248 (58%) її у вихованні не використовують.
Від авторки. Гендерні стереотипи у нашому житті ще доволі поширені, їх передають із покоління в покоління. Однак тенденція до їх зміни теж помітна. Цьому сприяють і гендерна політика держави, і потужна робота громадських активісток і активістів, і освітні програми, і медіа, які все частіше порушують теми гендерної рівності та недискримінації. Серед них — і СарниNews.City.
Матеріал створено в межах проєкту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики», що реалізовується Волинським прес-клубом у партнерстві з Гендерним центром Волині та за підтримки Української медійної програми, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується Міжнародною організацією Internews.
