На межі району: як живе прикордонне село Березове на Сарненщині
За два з половиною кілометри від села Березове Сарненського району — Білорусь. Місцеві кажуть, що раніше таким розташуванням були задоволені. Адже здебільшого люди працюють на сезонних роботах й ходять «до сусіда» по дикоросли. Зараз же сподіваються, аби звідти до них нічого не «прилетіло».
Голова громади Микола Маринич каже, що всі мешканці, а це більше 14 600 людей, зарядженні на перемогу й готові зустріти ворога. Тому за час війни жоден не покинув свою домівку:
— Ніхто не виїжджає. Паніки немає. Навпаки ми ще переселенців приймаємо. Вже офіційно зареєстровано понад 400 осіб. Мешканці, як ви помітили, обробляють городи, ходять на роботу. Так, очевидно, є певне відчуття нестабільності, але життя продовжується. Всі об’єкти критичної інфраструктури працюють. Бізнес не закривається. Лише нелегальні точки продажу алкоголю. Бо поліція протягом цих двох місяців таких «бізнесменів» покарала. ФАПи, аптеки теж функціонують за графіком.
Як і до війни, місцеві жителі керуються принципом — «свій-чужий». І наразі такий підхід як ніколи актуальний.
— Країна воює. І безпека громадян на всій території — питання номер один. А так як наша громада має 54 кілометри протяжності кордону з Білоруссю, то ми повинні бути ще більш обачними. Військові займаються своєю справою: мінування, організація блокпостів й так далі. Повністю їх роботу розкривати, звичайно, не буду. Але за село скажу наступне: у нас працює принцип «свій-чужий». Тобто незнайому машину помітять задовго до того, як вона заїде в село чи навіть до першого блокпоста. А далі прикордонники вже знають свою справу. Ви, певно, на власному досвіді переконались, як працює цей механізм. Крім того, в громаді є добровольче формування. Хлопцям уже видали зброю. Вони теж на постійному зв’язку з військовим, — підсумовує Микола Маринич.
З початку збройного вторгнення Росії на територію України спостерігалась й передислокація бойових підрозділів армії Білорусі на кордоні з Рівненською й Волинською областю. Однак наразі за інформацією голови прикордонної Березівської громади значної активності військових «по той бік» немає:
— Там все спокійно. Ми чітко знаємо, що вони роблять чи планують. В перші дні війни був певний рух армійських підрозділів. Але зараз все тихо. Кордон під захистом.
Через війну декілька проєктів розвитку Березівської громади призупинились. Один із основних — функціонування новоствореного національного парку «Пуща Радзівіла».
BGImage
BGImage
BGImage
— Минулого року ми в Сарненському районі були на першому місці за рівнем виконання бюджету. Для розуміння: додатково заробили близько 2 мільйони 600 тисяч гривень. За квітень місяць цього року теж є перевиконання. Тобто поки все добре. Але є декілька «але». У квітні задля економії і за вказівкою адміністрації працівників шкіл ми перевели на 2/3. Також на території громади мали створити національний парк «Пуща Радзівіла».
Ще до війни президент підписав відповідний указ. Але керівника не призначили, документацію всю не оформили й, очевидно, найближчим часом цим ніхто не буде займатись. Відтак на кінець року орієнтовні втрати для бюджету громади становитимуть близько 3 мільйонів гривень. Бо лісництво не може на цій території проводити заготівлю деревини, а держава в свою чергу не платить кошти за користування землями громади, а це орієнтовно 6 мільйонів, — підсумовує Микола Михайлович.
Основною ж проблемою в селі Березове залишається будівництво нової школи. За словами голови громади проєкт мали реалізовувати цієї осені, але наразі всі капітальні видатки призупинені й кошти направляються на потреби ЗСУ:
— У восьми корпусах школи Березового навчаються більше 1000 діток. Місць не вистачає. І умови відверто кажучи погані. В одному приміщенні навіть грибок на стінах є. Так, зараз, фактично діти не ходять на уроки. Все дистанційно. Але зазвичай, заняття проходять у декілька змін. Питання будівництва нової школи не нове. Було вже декілька проєктів. Останній за три мільйони мали реалізовувати на вересень. Але всі плани зруйнувала Росія.
