Сезон урожаю: як живе село садівників Довге на Сарненщині
У селі Довге проживають близько 1000 людей. У Сарненській громаді воно відоме насамперед великим площами малинових насаджень, які до війни щороку збільшувалися. Чому садівництво стало таким популярним серед місцевих жителів, що господарі розповідають про цьогорічний урожай і що ще, крім малини, вирощують у Довгому — дізнавалися СарниNews.City.
Урожай чудовий, а ціни низькі
За словами місцевих жителів, ще 5-6 років тому більшість паїв на околицях села Довге радше були схожі на пустирі з чагарниками й сміттєзвалищами, аніж на потенційно вигідні місця під сад. Наразі ж на більше ніж 50 гектарах довкола населеного пункту ростуть малинники різних власників. Активно вирощувати ягоду почали 3 роки тому, коли ціна на неї була особливо вигідна — кілограм продавали за 100-110 гривень. Це дозволяло власнику окупити всі затрати на облаштування саду практично за один рік. До того ж для збору малини зазвичай наймали місцевих жителів, яких цікавив сезонний заробіток. Наразі ситуація змінилась. Нових плантацій у селі вже ніхто не планує вирощувати й подекуди охочі могли назбирати малину задарма.
BGImage
— Цього року врожай чудовий, але ціни низькі. Продавали навіть по 15-17 гривень за кілограм, — розповідає власник малинника Олександр Прозапас. — Зараз вартість зросла до 30 гривень, але це теж мало. Наприклад, трік стартова ціна сягала 70-90 гривень за кілограм, і тільки на завершення сезону знизилася до 40.
Олександр Прозапас зазначає, що цьогорічна вартість настільки не вигідна садівникам, що вони інколи навіть не розпочинали збір. Господар каже, усе через збільшення пропозиції та зниження попиту:
— Усі, хто хотів, міг у мене тут назбирати малини, скільки схоче. Та й навіть зараз може. Приїздіть, кому потрібна малина задарма! А ціна впала тому, що в нашій країні вже немає куди її збувати й за кордон не завжди можна й доцільно вивозити.
Площа малинника Олександра Прозапаса орієнтовно сягає 70 соток. Кущі чоловік купив і висадив два роки тому. Організував полив, графік внесення добрив:
BGImage
BGImage
BGImage
— Щоб малинник гарно ріс, важливо вчасно внести правильні добрива. Спочатку даються нітрати: плантафол стартовий для підживлення кореневої системи, плантафол ягідний, аби малини було багато, й плантафол олійний, щоб ягода була якісна. Дається також сульфат магнію, кальциніт. Тобто, тут треба знати цілу таблицю Менделєєва. Але ось ці всі нітрати додаються весною, а в період цвітіння в хід ідуть лише біодобрива.
За підрахунками пана Олександра, на сад він витратив близько 60 тисяч гривень. Окремо потрібно наймати працівників для догляду:
— Посадити й внести добрива — це одне, ще ж треба постійно косити траву, просапувати під кущем, аби бур’ян не забирав поживні речовини. Також неплодоягідну малину обов’язково варто викорчувати. І все це повторюється декілька разів. Тобто справа не лише в грошах, але й у часі й закладеному труді.
Збирає Олександр малину разом із дружиною Любою. За один день удвох можуть осилити до 85 кілограмів, і дуже важливо врожай відразу продати, бо за ніч ягода втрачає товарний вигляд.
Розширювати свій малинник сім’я не планує. Кажуть, площі цілком достатньо. Тим паче, низька ціна на ягоду не дозволяє вигідно реалізовувати вже існуючі можливості:
— Зараз навіть не хочу прогнозувати, яка вартість буде наступного року, якщо тепер мені вигідніше задарма віддавати. А покращити ситуацію може тільки одне — закінчення війни.
Ніхто не вірив, що на цій землі можна виростити яблуневий сад
Микола Момоток — місцевий підприємець, меценат і затятий садівник. Чоловік зміг виростити чималий яблуневий сад на місці колишньої колгоспної стоянки. Розповідає, що секрет успіху надзвичайно простий — багато праці й води:
— Коли садив перші дерева, люди казали, що в мене немає розуму, бо тут навіть бур’ян не ріс. Це було місце стоянки різної сільськогосподарської техніки, то можете уявити, яким був ґрунт. Але нікого не слухав і поступово зміг розширити сад до більше ніж 700 саджанців.
До кожного дерева пан Микола організував полив. Розповідає, що насос працює майже цілодобово. Однак і цього недостатньо, адже врожай у порівнянні з минулим роком зменшився:
BGImage
BGImage
BGImage
— Цього року врожай добрий, а минулого був чудовий. Зміг сумарно вичавити понад 2 тисячі тонн літрів соку з різних сортів. Не хочу хвалитись, але такого смачного, дійсно натурального соку ніколи й не куштував. Зараз яблук теж нав’язалось, але рідше й вони трохи менші. Бо води не вистачає.
Пан Микола зазначає, що сад ще зовсім молодий. Деяким деревам усього 2-3 роки. Проте на кожному рясніють плоди:
— Якщо весною не окропити дерева від тлі й інших шкідників — яблук не буде, хоч би як ви старались. Ця вся зараза зжере, зіпсує і плоди, і дерево. А потім вже нічим кропити не можна, якщо хочете мати екологічний урожай.
Микола Мамоток жодну вигоду від саду не підраховував. Каже, виростив насамперед для себе та сім’ї:
— Я просто дуже люблю займатися цією справою. Це моє. Дуже приємно зранку встати, прогулятися по садку босоніж, зірвати свіже яблуко. І найголовніше — знаю, що це натуральний продукт, без хімії, і моя дитина може сміливо його з’їсти.
Також у господарстві пана Миколи ростуть сливи, персики, абрикоси, черешні, горіх «пекан»:
— До речі, персики цього року вродили, а от абрикоси не дуже. Сливи є, і черешня також. Добре, що є різні сорти й можна буквально з ранньої весни та до пізньої осені все куштувати. Але за умови, що до кожного дерева труд докладеш.
Допомагає вирощувати й покращувати сад і син Микола. Хлопець легко може відрізнити той чи інший сорт яблук і часто займається обрізкою дерев. Тому, за словами господаря, з такими помічниками врожай буде тільки множитися.
