Як і в медицині, у мистецтві є багато спеціальностей: Валентина Баранова про не аматорську творчість

Валентина Баранова справжня професійна майстриня декоративно-прикладного мистецтва. Жінка оволоділа технікою різьби по кістці, розпису по тканині - батік, іконописом, уміє ткати гобелен, грати на піаніно та зробити практично будь-який виріб із бурштину. Як навчитися малювати, у чому справжня цінність виробу, від чого залежить його вартість і як стати професіоналом своєї справи про це і не тільки дізнавалися СарниNews.City.

Всі роботи пані Валентини ексклюзивні. Жінка навіть не пам’ятає, скільки всіх виробів налічується, але переконує, що кожен на 100% авторський:

— Я навчалась в Абрамцевському художньому коледжі за спеціальністю «Художня обробка дерева, каміння, кістки». Це один із найкращих закладів, який готує таких спеціалістів. Потім отримала освіту в Рівненському державному гуманітарному університеті. Навчалась на майстра декоративно-ужиткового мистецтва й викладача. Тобто мої роботи — це не просто якісь необдумані картинки. Це суто власні вироби, виконані у відповідній техніці, якої навчалась не один рік.

Художниця впевнена: аби професійно займатися своєю справою, насамперед потрібно здобути знання про предмет. Від цього залежить подальший творчий розвиток:

— У мистецтві є багато напрямків. От, наприклад, спеціально вивчила декоративно-прикладний. Це те, що робиться руками: бісероплетіння, вишивки, різьба і так далі. А є, скажімо, станковий живопис. У цьому напрямку не працюю, бо не знаю правильних технік. У медицині є окуліст, який розбирається в одній області, а є лор. Хоча вони обоє лікарі, але кожен в окремій галузі. Так само і в мистецтві є багато спеціальностей і необхідно знати специфіку своєї. В обробці матеріалів усі знають — кістка дуже твердий, а янтар навпаки. Якщо кістку можна полірувати й усе буде гарно блищати, то на бурштиновому виробі після поліровки деталі можуть просто стертись. Таких нюансів безліч. І саме знання про деталі відрізняє професіонала від аматора.

У родині пані Валентини не лише вона займається декоративно-прикладним мистецтвом. Її мама Ольга Баранова — заслужений художник України з різьби по дереву, роботи якої теж викликають захоплення.

Мама там же працювала головним художником й очолила відділ, де ми разом уперше придумували й удосконалили технологію обробки каміння. Було дуже багато етапів, під час яких визначалось, якого розміру мають бути камінці, форми. Їх ділили по фракціях, підбирали кольори. А потім у 2000-му настав справжній бум картин із бурштину. Це стало модно, — пригадує Валентина Баранова.

Художниця неоднозначно відгукується про якість сучасних картин із бурштину. Каже, що багато аматорів навчилися робити одноразові копії. Від того цінність виробів загалом знизилася:

— Зараз є дуже багато неграмотних робіт. Таке враження, що люди вміють лише вмочати пензлика в клей і робити однотипні картинки з неякісного бурштину. Не розуміючи, як потрібно підбирати кольори. Наприклад, щоб зобразити небо, вони фарбують бурштин у синій колір. Тобто дорогоцінний камінь перетворюють у розбиті скляні пляшки з-під енергетика. Це, м’яко кажучи, непрофесійно. І відповідно такі роботи коштують дешево.

Ще під час навчання в університеті пані Валентина оволоділа іконописом. Особливо цінує дві свої роботи:

— Перша — це ікона «Оранта» з пластин бурштину. Її презентували директору однойменної страхової фірми з нагоди відкриття. Також, ще працюючи на підприємстві Укрбурштин, зробила ікону Петра і Павла, яка досі зберігається в Музеї бурштину. Крім того, всі ікони в Свято-Покровській церкві теж я робила.

Майстриня запевняє, що неможливо сказати, скільки часу займе той чи інший виріб. Все залежить від ідеї:

Жінка зізнається, що останнім часом майже не працює над новими виробами. Більше уваги приділяє навчанню дітей:

— Захопилася нейрографікою. Це така новомодна тема. Дуже заспокоює нерви. Також викладаю малювання для дітей. Маю індивідуальні заняття з ученицею, яка хоче стати дизайнером. Але майже не працюю за спеціальністю. Просто не звикла працювати, аби було. Хочу, щоб виріб мав свій сенс. Цього навчаю і дітей, і не лише в мистецтві, а й у житті.