Сергій Мичка організував лінію з переробки кругляка ще в студентські роки. Працював на вихідних разом з братом. При цьому університет закінчив із червоним дипломом. Як орієнтуватися в непрогнозованому ринку та врахувати ризики з кожного куба дошки, Сергій розповів СарниNews.City.
Функціонує пилорама в селі Немовичі вже п’ятий рік. На підприємстві офіційно працюють чотири робітники, а об’єми виробництва дозволяють експортувати дошки за кордон. Сергій Мичка пригадує, що свій перший фінансовий досвід він отримав ще в дитинстві:
– Підприємницька жилка проявилась у років п’ять. Це я так вважаю 😄. До свята Трійці я назбирав лепехи, став біля магазину і почав продавати. За один день отримав приблизно 200 гривень. На той час це було, як мільйон, для мене.
Сергій розповідає, що, крім підприємницької жилки, в бізнесі допомагає освіта. Тому в школі вчився на відмінно, а університет закінчив з червоним дипломом:
– Золоту медаль у шкільні роки так і не отримав. Просто так склалось. В університет водного господарства вступив відразу на два факультети. Стаціонарно навчався на інженера-механіка. Заочно здобував освіту економіста. Отримував стипендію регулярно, навіть інколи підвищену. І вже тоді в студентські роки шукав додатковий заробіток. Тому «допомагав» колегам-студентам отримувати знання. Простіше кажучи, писав за них наукові роботи. На третьому курсі, в 20 років, я одружився. Саме тоді купив деревообробний станок. У вихідні працював на пилорамі, а потім їхав на навчання.
Для швидкої розкрутки пилорамного бізнесу коштів відразу не вистачало. Спочатку Сергій Мичка працював з невеликими партіями та відправляв лише на внутрішній ринок:
– Експортувати дошки за кордон боявся. Це дуже велика відповідальність. Одна помилка в документації й отримаєш великі проблеми. А коштів, щоб найняти бухгалтера, я не мав. Тому займався всіма накладними сам. Фактично друга економічна освіта виручила. З часом зрозумів, що необхідні кардинальні зміни, адже внутрішній ринок нерентабельний.
За чотири роки роботи підприємець наростив об’єми, купив техніку. Для обігових коштів тричі скористався програмою «Кредитування Українського бізнесу»(КУБ). Згодом наважився на експорт в Пакистан, Шрі-Ланку, Молдову, Індію.
– Зараз працюємо з Китаєм. До речі, за останню партію отримав від них 100% передоплату. Тобто вже зарекомендував себе як надійний партнер. Крім власного продукту, скуповую також дошки на інших пилорамах, які не наважилися працювати на зовнішньому ринку, - ділиться Сергій Мичка.
Бізнесмен зрозумів, що варто розширюватися. Весною поставив ще одну лісопильну лінію, але запустити процес в повному обсязі завадив коронавірус.
– Зимою експортував на Індію. Саме тоді там ввели карантин ще жорсткіший, ніж у нас. Весь товар, що відправив, зайшов у їх порт. Звідти його вигрузили на склади. Але держава прийняла закон, що забороняє клієнту забрати цей товар до пом’якшення карантину. І, відповідно, мій експорт став не актуальним. Лише декілька днів тому, повідомили, що роботу можна відновлювати, – каже Сергій
Схожа ситуація була і на внутрішньому ринку. Продажі активізувались лише з середини липня. Сергій пригадує, що минулого року активно скуповували пиломатеріали вже на початку квітня:
– Через карантин втратив три місяці продажу. Прибутку не мав. Але пилорама працювала, адже колективу потрібен заробіток. Тому цей період пиляли дошки. Наприкінці весни піднявся курс долара і впала ціна кругляка. Тобто я купую деревину дешевше, переробляю її та продаю дорожче за рахунок курсу. Через такий «бум» я компенсував період «нульового» заробітку на карантині.
– Наразі мій пріоритет – країни Європи. Але є одне але: туди замовляють дошки тільки після сушильної камери. Її покупка задоволення не з дешевих. Я використовую атмосферну сушку, а після камери відсоток вологості та вага стають ще меншими. Це допомагає підняти рентабельність з точки зору логістики.
Сергій ділиться, що моментів, коли просто опускалися руки, вистачало. Адже бізнес пиломатеріалів дуже важко прогнозувати:
– На експорт впливає дуже багато факторів: від закупки деревини до остаточного продажу. Є плани створювати фірму. Йти на відшкодування ПДВ. Але для цього потрібні об’єми, розуміння стратегії розвитку на найближчі пів року. Проте в цьому бізнесі можна прогнозувати максимум на три місяці вперед. Є така штука як квартальні аукціони. У них беруть участь різні фірми. Ціна одного куба «кругляка» може підніматись на 700-1000 гривень. На мою думку, держава повинна створити механізм захисту малих підприємств. Адже є фірми іноземних інвесторів з великим капіталом. І я не можу запропонувати більшу ціну за один куб, ніж такі фірми. А вони скуповують на аукціоні всі позиції.
Такий ажіотаж на ринку «кругляка» триватиме недовго. За два тижні торги закінчиться, як і сезон закупівлі. Немовицький підприємець сподівається, що незабаром дві деревообробні лінії на пилорамі запрацюють наповну й жодна пандемія не стане на заваді, адже розраховує вийти на європейський ринок.
