У Сарнах реалізують проєкт «Жити чекаючи», спрямований на психологічну підтримку жінок, які переживають «невизначену втрату». Їхні рідні — в полоні або зниклі безвісти.
Цей проєкт — частина швейцарсько-української програми «Психічне здоров'я для України». У Рівненській області вона працює вже рік, але для Сарн така група підтримки стала новою можливістю лише нещодавно. Про реалізацію проєкту СарниNews.City розповіли психологиня Людмила Руднічок і фасилітаторка Оксана Городнюк.
«Тут жінки можуть не лише виговоритися, а й зустріти тих, хто справді зрозуміє та підтримає»
Зустрічі орієнтовані насамперед на жінок, які втратили рідних або чекають звістки про зниклого чи полоненого. Йдеться не тільки про психологічну підтримку, а й про практичну — поділ досвідом, взаємне підсилення, розмови про реалії, в яких ці жінки залишаються сам на сам з болем, невизначеністю й бюрократичними труднощами.
— Відчуття, що цей проєкт потрібен Сарненській громаді було вже давно. Його намагалися запустити ще рік тому, але тоді він не знайшов відгуку. Нині ж регіональна координаторка проєкту «Жити чекаючи» Діана Савенко звернулася напряму в Центр психосоціальної підтримки «Життя». Наші фахівці працюють з родинами зниклих безвісти та полонених, тож ми розуміли, що проєкт стане допоміжним для багатьох, — ділиться Людмила Руднічок, психологиня центру «Життя». — Він — про надію, про простір, де можна не стримуватися. Тут жінки можуть не лише виговоритися, а й зустріти тих, хто справді зрозуміє та підтримає.
Людмила Руднічок на навчальному тренінгу в Рівному в рамках проєкту «Жити чекаючи».Фото: надане Людмилою Руднічок
Фасилітатори проєкту — це люди, які також переживають досвід невідомості чи очікування. У Сарнах ними стали Оксана Городнюк і Валентина Шапірко. Вони вже пройшли тренінг у Рівному та провели перші дві зустрічі в Сарнах.
— Коли мені запропонували доєднатися до проєкту, я декілька днів наважувалася. А потім подумала: «Якщо я можу допомогти людям, то чому ні?». Я відчула, що готова та зможу. І вже на перших зустрічах мої очікування справдилися: тут я серед своїх. Мені комфортно, — ділиться пані Оксана.
Зустрічі відбуваються за принципом «рівний рівному». Людмила Руднічок зауважує, що люди, які чекають рідних з полону або звістку про зниклого, повинні мати ресурс, аби за них боротися. Їм треба сили, щоб жити далі, рухатися вперед і дочекатися близьких. Їхні будні — це безліч інформації, бюрократичних тяганин та безмежний психологічний тиск. Одне із завдань проєкту — знімати стигматизацію суспільства щодо статусів зниклий безвісти та полонений, а також навчати рідних жити в нових умовах, які вони не обирали.
— Учасниці працюють із так званою «невизначеною втратою», коли ти не знаєш, скільки часу триватиме це очікування, — пояснює психологиня. — І дуже важливо, щоб у цей період людина не залишалась сама.
Оксана Городнюк розповідає, що вже після кількох зустрічей видно, як змінюються жінки:
— Буває, що спочатку учасниці просто мовчать. Це нормально. Людина приходить, слухає. Але рано чи пізно — відкривається. Важливо, що тут безпечно. Тут можна поплакати, поділитися, не боятися осуду. І знати: тебе розуміють. Згодом ти бачиш, як людина розкривається. Вони знову починають усміхатися, вірити, дякувати.
Зустріч групи «Жити чекаючи».Фото: надане Людмилою Руднічок
На зустрічах жінки діляться досвідом, вивільняють емоції через розмови, арттерапії чи фізичні вправи, спілкуються з представниками державних структур, які беруть участь у процесі пошуку зниклих безвісти й обміну військовополонених.
— Група рухається за запитом. От, наприклад, жінки стикнулися з питаннями по ЦНАПу та Пенсійному фонду — ми запросимо на зустріч їх представників і обговоримо це, — розповідає Оксана. — Або навпаки: група відчуває, що потрібно змінити середовище й відволіктися, зробити вдих, щоб рухатися далі. Тоді ми шукаємо квитки в кіно чи театр, організовуємо екскурсію і їдемо. Це також важливо для нашого відновлення.
Наступна зустріч відбудеться вже 17 травня о 12:00 у Центрі психосоціальної підтримки «Життя». Група відкрита, обмежень у кількості учасниць немає. Щоб приєднатися чи отримати більше інформації, достатньо звернутися у Центр «Життя» або до Оксани Городнюк.
Що було раніше
Наприкінці березня в Сарнах організували перший мирний мітинг-нагадування про військовополонених і зниклих безвісти. Загалом таких акцій провели вже сім у різних локаціях міста. Наступна відбудеться 15 травня о 12:00 біля фонтану на пішохідні алеї по вулиці Широка.
