13 квітня в центрі міста Дубровиця відбулася мирна акція на підтримку українських військових, які перебувають у полоні чи є зниклими безвісти. Близько сотні жителів громади зібралися разом, щоб нагадати суспільству: кожен полонений і зниклий безвісти має сім’ю, яка чекає, вірить і бореться за повернення своїх рідних.
«Ці акції — знак підтримки для родин, які живуть війною»
Світлана прийшла на акцію разом із дітьми. Її чоловік перебуває в полоні вже одинадцять місяців.
Світлана з донькою під час акції.Фото: СарниNews.City
— Ми не маємо з ним зв’язку, знаємо лише зі слів звільнених, що він у полоні. У нашій громаді таких сімей багато. Цією акцією ми хочемо нагадати, що у маленьких містах і селах теж чекають своїх героїв. Важливо проводити такі заходи тут, у тилу, де на перший погляд усе тихо та спокійно. Але багато сімей дотичні до війни. Наприклад, наша родина живе війною 11 років. Старший брат мого чоловіка пішов у 2014 році на фронт. Нам треба дякувати хлопцям за те, що в нас тут безпечно. Вони щодня воюють за це, тримають оборону. Ці акції — це наша вдячність і знак підтримки для родин, які живуть війною зараз, — наголошує Світлана.
Учасники акції.Фото: СарниNews.City
Одна з ініціаторок акції Юлія теж чекає чоловіка з полону. Для неї такі заходи — спосіб достукатися до суспільства і світу.
Юлія (праворуч) із родиною на акції.Фото: СарниNews.City
— У лютому нам прийшло підтвердження від Червоного Хреста про перебування чоловіка в полоні. Два місяці до того він вважався зниклим безвісти. Наразі немає жодної інформації про його місце перебування, — пояснює Юлія.
Учасники акції.Фото: СарниNews.City
Ще одна учасниця акції — Марина, дружина прикордонника морської охорони з Маріуполя. Її чоловік потрапив у полон разом із побратимами з «Азовсталі» ще 2022 року.
Марина з донькою на акції.Фото: СарниNews.City
— Востаннє я розмовляла з ним 26 лютого 2022 року. Потім ми з дитиною виїхали з Маріуполя, а чоловік залишився далі захищати місто. У полон він вийшов разом із побратимами з «Азовсталі». Була домовленість — на три місяці, але вже третій рік він там. Цими акціями ми намагаємось зробити так, щоб нас почула світова спільнота, щоб треті країни долучалися до обмінів. Наприклад, Туреччина, яка може вплинути на процес. Треба повернути всіх наших захисників з полону. Три роки тортур. Не передати словами, що там переживають наші рідні, — ділиться жінка.
Учасники акції.Фото: СарниNews.City
Ще одна учасниця акції — Тетяна. Вона чекає свого брата, який рік тому зник безвісти під час боїв у селі Очеретине.
Тетяна з портретом брата на акції.Фото: СарниNews.City
— Наш Дмитро долучився до служби 16 березня 2022 року, фактично з перших днів повномасштабної війни. Обороняв Донецький аеропорт, брав участь у боях під Лисичанськом, — розповідає Тетяна. — Найкривавіший останній вихід — село Очеретине Донецької області. Там він зник безвісти. Це дуже тяжко. Тяжко, коли немає жодної звістки. Ми готові до будь-якої інформації… Просто хочемо знати правду.
Учасники акції.Фото: СарниNews.City
Чоловік Христини захищав Маріуполь, потрапив у полон 12 квітня 2022 року. Жінка наголошує: витримати три роки полону — дуже складно, а стан здоров’я полонених критичний.
Христина з родиною на акції.Фото: СарниNews.City
— Мій чоловік служив у Маріуполі ще з 2020 року. Там його застала повномасштабна війна, а потім — полон. Наш менший син 2021 року народження взагалі не знає тата. Ми дуже чекаємо його додому, — розповідає Христина. — Єдиний раз за три роки полону чоловікові дали змогу зателефонувати по відеозв’язку на 5 хвилин. Він дуже схуд, зуби вибиті. За розповідями хлопців, яких обміняли, у нього хворі ноги з відкритими ранами. Медичну допомогу не надають. Ми радіємо поверненню кожного захисника, але хотілося б, щоб насамперед повертали хлопців, в яких вже пішов четвертий рік полону. Стан здоров’я — це одне, але три роки витримати на психологічному рівні — ще складніше.
Такі акції в Дубровицькій громаді проводитимуть і надалі. Їх анонсуватимуть організатори в соцмережах.
Що було раніше
29 березня в Сарнах провели першу акцію на підтримку зниклих безвісти та полонених захисників. Біля «Меморіалу солдатської слави» зібралися близько сотні людей, аби провести мирний мітинг-нагадування. Більшість із них — рідні захисників із Сарненської громади та всього району.
