Цьогоріч Covid-19 змусив нас зовсім по-іншому ставитися до відчуттів нюху та смаку. А дехто навіть на собі випробував, як незручно їх втрачати. І хоч дослідники запевняють, що жителі сучасних міст стають нечутливими до 70% запахів, ми впевнені: ви добре знаєте, як пахне більшість локацій у Сарнах. Перевіримо? Тоді запрошуємо вас у парфумерну подорож. Поїхали!
Район педколеджу
Через безупинний рух автівок і людей, які снують туди сюди, тут живе запах метушні. Автомобілі видихають на перехожих запахи пилу, шин, асфальту й вихлопних газів. Великий лісовоз пахкає неспаленим дизелем і віддає аромат щойно зрізаної сосни. А заправка неподалік додає запахів газу та бензину.
Коли цей рух на хвильку завмирає, відчувається своєрідний запах ліків. Його люди несуть із лікарень й аптек, що неподалік. Це навіює сум, тому забігайте в маршрутку та їдемо далі.
Сарненське "болото"
Одна з відомих, але не дуже приємних на запах локацій. Тут неважливо: ідете ви пішки чи їдете на автомобілі зі щільно закритими вікнами - від запаху каналізації не втечете. Він супроводжуватиме вас від шляхопроводу аж до перехрестя біля РМЗ. А там зміниться на запах нової техніки.
Приватний сектор. Колишнє село Сарни
Периферія міста. Новий район пахне ремонтами. Найперше відчувається запах деревини від дощок ще незакінчених будинків. Терпкий запах бетону та клею, якими мурують новобудови. Запах фарби та ще різноманітних будівельних матеріалів тісно переплітаються з домашнім ароматом уже заселених будинків. А у вихідні разом із приємним димком тут розноситься ще й запах шашликів.
Хлібозавод
Тут найкраще пройтися. Інакше не відчуєте подиху дитинства - ніжних пахощів свіжоспеченого хліба, що витають у повітрі. Нахлинають такі спогади про мамин домашній хліб, що хочеться взяти свіжу хлібину та, ламаючи, їсти. Зупиніться та насолодіться цим моментом.
Декілька магазинчиків, що розташувались у ряд біля дороги, додають у ці пахощі ще й аромати квітів, кави, чаю та ковбасних виробів. Одним словом, рай для нюхових рецепторів.
Автовокзал
Переходимо через дорогу й наші нюхові рецептори подають сигнал у мозок, ніби щось пішло не так. Відчуваємо сильний запах дешевих пиріжків чи олії, на якій вони смажаться.
Від платформи чується запах мастил і дизпального. Від будівлі автовокзалу пахне старістю. А люди додають цим і без того непоєднаним запахам свій «аромат». Так пахнуть подорожі в автобусах.
Як і більшість людей, довго тут не затримуйтесь. Візьміть таксі, почекайте маршрутку чи на своїх двох прямуйте в центр.
Центр: від площі до танка
На центральній вулиці Широкій панує аромат каштанів і приготовленої кави. Вікіпедія стверджує, що людям найбільше подобаються три запахи: хліба, кави та свіжоскошеної трави. На центральній алеї можна відчути відразу всі. Тож погуляти голодним тут точно не вийде. Приємний запах вуличної їжі та напоїв переконає вас скуштувати щось із місцевих закладів.
І навіть ледь вловимий запах бродячих собак геть не порушує своєрідну романтику центру - улюбленого місця для прогулянок жителів і гостей міста.
Продуктовий ринок
У книгах про товарознавство є чіткий розподіл запахів: мускусний, ефірний, квітковий, свіжості, кислотний, гнильний і камфорний. Пройшовшись між прилавками ринку, можна ознайомитись одразу з усіма. Місцева абетка запахів із перших кроків знайомить із ароматами овочів і фруктів: свіжих, перестиглих, підпорчених і зовсім не першої свіжості. Ряди з продуктами пахнуть спеціями, рибою та смальцем. У речових рядах панує запах гумових талків і фірмовий «Турція» - від нових речей. Ще один аромат називається «натуральна львівська шкіра». Пахнуть метал, гумові чоботи, обмотка від електрики та вулична їжа. Вони не вміщаються в один подих. Щоразу відчувається новий відтінок. Ми залишаємо царство запахів і продовжуємо екскурсію.
Залізничний вокзал: місце, де пахне поїздами
Маленьке уточнення: своєрідний запах вокзалів створюють не потяги, а залізнична колія. Точніше крезот, яким обробляють шпали для захисту від руйнування та корозії.
До нього додаються запахи вугілля, деревини, нафтових продуктів, якими заповнені товарні вагони та від яких чорніють колії перед перонами.
Сарненський залізничний вузол - це сполучення для перевезення мільйонів тонн вантажів. Тож запах, привезений через сотні кілометрів дороги, переслідує нас майже по всьому місту.
