У Сарненському історико-етнографічному музеї відтворили образи повстанців у фотопроєкті «Течії Руху Опору на Сарненщині». Місцевих жителів увібрали в збережений одяг часів Другої світової війни і зафіксували на світлинах. Їх опублікували на сторінці музею.
Українська Повстанська Армія
Фото: Сарненський історико-етнографічний музей
УПА — військово-політичне формування, що діяло в Україні протягом 1942-1956 років, озброєне крило Організації українських націоналістів. Розпочала свою діяльність з весни 1943 року на територіях, які входили до складу: Рейхскомісаріату Україна (Генеральна округа Волинь Поділля) з кінця березня 1943 року, Генерал губернаторства (Галичина з кінця 1943 року, Холмщина з осені 1943 року) та румунської Трансністрії (Північна Буковина з літа 1944 року).
УПА об'єднала розрізнені збройні групи націоналістів під керівництвом ОУН (б). Офіційною датою створення УПА вважається 14 жовтня 1942 року, коли польовий командир Сергій Качинський (псевдо «Остап») сформував перший відділ УПА в районі міста Сарни. У 1943 році загони ОУН (б) почали офіційно іменувати «Українською повстанською армією».
Головним командиром УПА був Дмитро Клячківський, з 1944 по 1950 рік — генерал Роман Шухевич, з 1950 по 1954 рік — Василь Кук. За різними даними чисельність УПА навесні 1944 оцінювали від 20 до 160 тисяч бійців. Посилаючись на радянську статистику та за останніми підрахунками українських істориків, військову службу в УПА в 1942-1954 роках пройшло понад 400 тисяч осіб.
Польське підпілля
Фото: Сарненський історико-етнографічний музей
Армія Крайова (АК) — збройні сили польського підпілля під час Другої світової війни (1939-1945). Підпорядковувалися польському еміграційному урядові в Лондоні. АК — одна з найчисельніших і найорганізованіших «підпільних армій» тодішньої Європи. У середині 1944 року чисельність АК сягала близько 380 тисяч осіб.
Головне завдання АК — відновлення кордонів 1939 року, що відійшли від Польщі з початком Другої світової війни.
Основними напрямами діяльності польського підпілля, керованого польським еміграційним урядом з Великобританії, були:
- проведення диверсійних операцій проти німецьких окупантів з умовою уникнення великих сутичок, щоб не наражати на небезпеку місцеве польське населення;
- окремі випадки співпраці з німецькою адміністрацією для лояльного ставлення останніх до діяльності польського підпілля;
- співпраця з радянськими партизанськими загонами для спільної боротьби проти українського визвольного руху;
- боротьба проти українського визвольного руху, метою якого була побудова Української держави на теренах польських державно-політичних інтересів.
Червоні партизани
Фото: Сарненський історико-етнографічний музей
Спеціальні озброєні оперативні загони, підпорядковані НКВС СРСР або спеціальному Центральному штабу партизанського руху в Москві. Вони діяли методами диверсій і терору на окупованих Вермахтом теренах України у 1941-1944 роках — як проти окупаційних військ Третього Рейху, так і проти місцевого населення та національно-визвольного руху.
Найвідоміші керівники радянських партизанських військових з'єднань в Україні: Сидір Ковпак, Олексій Федоров, Олександр Сабуров, Петро Вершигора. Начальником Українського штабу партизанського руху (УШПР) був секретар ЦК КП(б)У Тимофій Строкач — український кадровий чекіст, заступник наркома внутрішніх справ УРСР.
Реальна чисельність партизанів, які одночасно діяли на окупованій території і перебували на зв'язку з УШПР, на січень 1944 року була близько 48 тисяч. А загалом за роки війни через партизанські загони пройшло близько 100 тисяч осіб.
Партизанський рух, попри розбіжності в статистиці, був одним із фронтів, який виборював перемогу. За німецькими даними, він прикував до себе 10% сил Вермахту на Східному фронті.
Українська повстанська армія «Поліська Січ» Тараса Бульби-Боровця
Фото: Сарненський історико-етнографічний музей
Поліська Січ (грудень 1941-липень 1943 — Українська повстанська армія (УПА), липень 1943-лютий 1944 — Українська народно-революційна армія, УНРА) — підпільна збройна формація, створена влітку 1941 року в селі Немовичі на Сарненщині. Отаман Тарас Бульба видав перший наказ про початок боротьби і створення повстанської армії.
Основу організації заклали ще у 1940 році, а перші збройні формації утворилися з початком німецько-радянської війни у червні 1941 року. Бульбівці воювали як проти нацистів, так і проти радянських військ, періодично співпрацюючи з однією зі сторін. Підтримували уряд УНР в екзилі. Найбільшого розмаху Поліська Січ набула у 1942 році, коли в її рядах було від 3-х до 10-ти тисяч вояків.
Невеликий проміжок часу повстанці контролювали частину Полісся в районі штабу Січі — міста Олевська, проголосивши Олевську Республіку. В липні 1943-го, внаслідок конфлікту з ОУН (б) на чолі з Шухевичем, УПА (Бульби) перейменували на УНРА, останніх учасників якої заарештував НКВС у 1948-му році.
Інформація з Facebook-сторінки Сарненського історико-етнографічного музею.
