18 квітня в останню путь провели загиблого у боротьбі з окупантами 24-річного Анатолія Саратова. Він пішов служити до лав ЗСУ ще після закінчення ліцею, а згодом підписав контракт. Брав участь в ООС на східних теренах України. Продовжив боронити Батьківщину й після повномасштабного вторгнення рф.
Сотні клесівчан на колінах зустрічали загиблого на війні односельчанина живим коридором. А коли колона автомобілів їх минала — люди рушали вслід. Разом з родиною, священниками на прощання з героєм чекали біля помешкання покійного. Поховальну церемонію продовжили у Свято-Благовіщенському соборі.
Настоятель храму отець Роман згадав часи, як Анатолій прислужував у церкві, був паламарем: «Хто може душу положити, життя своє положити за ближнього свого — це є найбільша любов, адже любов — це є жертва… Він ішов воювати, щоб захистити кожного з нас, нашу державу, нашу землю, українців…»
— Завдяки таким людям, як Анатолій, ми сьогодні тут стоїмо. Завдяки їм очікуємо святкування Пасхи Христової. Сьогодні перші дні страсного тижня — дуже скорботні для християн. А для нас, клесівчан, вони особливо скорботні… Анатолій поклав життя за всіх нас, щоб ми тут з вдячністю молилися за нього і пам’ятали його подвиг. Його ім’я буде у віках. Як ми бачили, навіть маленькі діти зустрічали воїна з прапорами», — зазначив отець Володимир.
— Ми прощаємося з нашим земляком, нашою гордістю, найкращою людиною. Своїм коротким, але яскравим життям показав, наскільки треба любити Україну, як боротися за Батьківщину, її волю та якою ціною ця воля дається… Слава Україні! — підсумував селищний голова Віктор Буйний.
Так людно на кладовищі в Клесові не було, мабуть, ніколи. Труну опускали під постріли. А потім залунало «Ще не вмерла України...» Жменя холодної землі, дві, три, сотня: «Спочивай з миром, солдате...»
