Після звільнення Київської області від окупації рятувальників та добровольців закликали допомагати ліквідовувати наслідки воєнних дій. Відразу зголосився Сергій Радчук, заступник начальника 8 державної пожежно-рятувальної частини, капітан служби цивільного захисту з міста Сарни. Які руйнування побачив на власні очі, що відчув, підійшовши до української «Мрії» — рятувальник розповів СарниNews.City.
Як приєднались до команди рятувальників, які працювали на звільнених територіях?
— Вирушили в зону, що перебувала під окупацією і активними бойовими діями разом з закордонними колегами, які підтримали нас в цей важкий час. Вони добровільно приїхали в Україну, пліч-о-пліч працювали з нами та привезли з собою гуманітарний вантаж у вигляді пожежно-рятувального спорядження. Такі вчинки дуже підбадьорюють і спонукають працювати задля перемоги.
Оскільки я давно спілкуюсь з пожежними з США, то відразу з радістю зголосився їм допомогти. До речі, зі мною в команді для координації роботи працював ще один наш земляк Вадим Кузака (на фото праворуч).
Фото: з Facebook-сторінки Сергія Радчука
Поясніть, що таке ліквідація наслідків воєнних дій? Що конкретно доводилось робити?
— Одразу скажу, що налаштовував себе морально на важку роботу та стрес. Але, не зважаючи на мовний бар'єр, команда працювала злагоджено. Всі підтримували один одного. Конкретно нашою задачею було проводити пошук тіл загиблих у пошкоджених і зруйнованих будівлях, розбирання завалів, демонтаж нестабільних конструкцій, пошук на місцях руйнувань документів та інших паперів, що можуть засвідчити власність особою будинку.
Дуже важко дивитись на зруйновані вулиці, будинки, зруйновані людські долі. Українці — нації трударів, які, не покладаючи рук, роблять своє життя кращим. Орки вміють лише ламати, в цьому я пересвідчився на власні очі. Прикро за людську працю, результат якої зруйнували за мить.
У рятувальників складна робота навіть у мирний час. Зрозуміло, що ви — люди загартовані. Але що ви відчули, коли потрапили на аеродром у Гостомелі?
Фото: з Facebook-сторінки Сергія Радчука
— Не передати словами, що відчув, коли побачив зруйновану «Мрію». Без сліз на це дивитись неможливо. Обпалена, розірвана, пошматована. Але навіть в такому стані вона накрила своїм попеченим крилом малого літака. Саме в цьому місці розумієш, що русня — це стадо, яке має бути в резервації за бетонним забором.
Чи відрізняється ваша робота зараз від обов'язків, що виконували до повномасштабної агресії?
— Робота пожежного завжди була небезпечною, але під час бойових дій цей ризик виріс в рази. Вже більше 30 пожежних загинуло, виконуючи службові обов'язки за останніх два місяці. Хлопці одразу після вибухів мчать на виклик. Неодноразово, рятуючи людей, потрапляли під обстріли.
Попри складну роботу, на фото рятувальники тримаються бадьоро, з посмішками. У чому секрет оптимізму?
Фото: з Facebook-сторінки Сергія Радчука
— У нас так заведено. Не дивлячись на те, який був важкий день, ми жартуємо. Навіть одне з одного, але ніхто не ображається. Хлопці та дівчата все розуміють. Ніхто не соромиться просто поговорити про наболіле, інші вислухають, підтримають. Інколи такі прості речі дуже допомагають розібратись у собі і зібратись з новими силами.
Більше цікавих історій та новин з Рівненщини - читайте на ukr.net.
