Тетяна Пригарська із села Стрільськ Сарненської ТГ — жінка з неймовірною працелюбністю та скромністю. Вона має 43 роки досвіду швачки, тому зі звичайного шматка тканини може створити справжній брендовий одяг від сорочки до стильного пальта.
Однак з початком повномасштабної війни майстриня отримала зовсім інші замовлення й вже встигла власноруч пошити понад 40 розвантажувальних жилетів для військових.
«До війни ніколи над такими виробами не працювала»
Наприкінці осені пані Тетяна купила у своєму рідному Стрільську приміщення для швейної майстерні. Планувала розвивати власну справу. І хоч, як зізнаєтеся жінка, це не надто прибуткове заняття, регулярні замовлення могли б окупити задумане. Тим паче шити їй подобалось завжди, вигідно це чи ні. Однак з початком війни всі плани довелось відкласти й замість суконь, сорочок і костюмів майстриня почала шити військове спорядження.
— До війни ніколи над такими виробами не працювала. Останнім часом виконувала різні побутові замовлення: підрубити, укоротити. Інколи шила пальта, — розповідає швачка. — А це довелось перекваліфікуватись, бо люди попросили. Працюю у своїй майстерні. Хто має можливість приносить різний старий одяг. Якщо пощастить, знайдеться й цілий шмат брезенту. Із всього цього намагаюсь зшити основу, а далі — справа техніки.
«Шкода, що можу допомогти лише так»
Наразі у лавах Збройних Сил України служать п’ять родичів Тетяни. Тому кожну «розгрузку» жінка створює за всіма вимогами. Готове спорядження від майстрині майже не відрізняється від заводського виробу. І як додають військові, котрі носять жилети пані Тетяни: «Ця «розгрузка» створена за зразком НАТО».
— Шкода, що можу допомогти лише так. Якби могла, я б і атомну бомбу розробила, аби тільки нашим хлопцям на фронті це допомогло, — додає Тетяна Пригарська.
Жінка власними руками зшила понад 40 розвантажувальних жилетів. Якщо працювати понаднормово, то один виріб займає 1-2 дні. Однак, зізнається майстриня, шити стаханівськими темпами вже не дозволяє зір.
«Нікому не відмовляю, це ж для наших захисників»
Допомагають з матеріалами пані Тетяні односельчани. Люди приносять в майстерню різний старий одяг. Також швачка використовує для роботи й власні запаси матерії. Здебільшого, це дрібні шматочки тканини з яких поступово зшиваються частини, а згодом і цілий жилет:
— Просять пошити «розгрузки» військові або їх родичі, знайомі. Нікому не відмовляю, це ж для наших захисників. Намагаюсь виконати все швидко, але через відсутність якісного цільного сукна робота часто затримується, бо багато часу займає саме зшиття багатьох маленьких шматків в один.
Військовим на фронт «розгрузки» доставляють волонтери із Стрільська. Також декілька комплектів отримали й бійці територіальної оборони.
Тетяна Пригарська скромно зазначає, що 40 виробів, це лише мінімальний результат, але й додає — буде працювати далі, адже війна триває й кожен може наблизити перемогу.
