28-річний військовослужбовець Олександр Ліщук, позивний «Камиш», загинув 4 січня 2023 року на Харківщині. Авто, в якому він їхав з трьома побратимами, наїхало на міну. Всі військові загинули миттєво.
Олександр народився в селі Томашгород на Рівненщині. Після школи проходив строкову службу в армії. Згодом переїхав у Київ. З 2013 до 2019 року служив у Президентському полку. Пізніше влаштувався адміністратором у приватну компанію, створив сім’ю і планував відкрити власну справу. Купив будинок під Києвом та почав облаштовувати його.
Олександр Ліщук під час служби в Президентському полку.Фото: надане сестрою Альоною.
Після початку повномасштабного вторгнення Олександр Ліщук забрав дружину та двох дітей і відвіз до рідного села Томашгород. Сам пішов у військкомат добровольцем. Рідним сказав, що йде захищати сім'ю. Служив у 131-му окремому розвідувальному батальйоні.
Олександр разом з побратимами тривалий час ніс службу на Херсонському напрямку. Після звільнення Херсону підрозділ воїна передислокувався на Харківщину. Операція за декілька кілометрів від російського кордону стала для Олександра Ліщука останньою. Після вдало проведеної операції бійці повертались у гарному настрої. Дорогою їх автівка наїхала на міну. Олександр Ліщук загинув з побратимами-земляками: рівнянами Богданом «Каменем» Гордійчуком, Василем «Удавом» Удодиком та Юрієм «Кузею» Кузмічем з Березівської громади.
Побратими «Камиш» і «Кузя».
«Я завжди пам'ятатиму його обличчя, яскраву посмішку, його щирий погляд. Кожного разу коли в будинку лунало: «Саша приїхав», я завжди вибігала на вулицю і бігла його обіймати. Я не знала, що того разу обіймала востаннє. Назавжди запам'ятаю, як ще маленькою приїжджала до Саші в Київ. Він завжди тяжко працював, одразу на декількох роботах, але, повертаючись додому, навіть втомлений і змучений міг приділити час нам. Саша завжди казав, що буде перемога, що ми будемо всі разом її святкувати… Вона обов'язково буде, але з ким нам її відзначати? Я завжди пишалася братом, коли маленька бачила його по телевізору у Верховній Раді. І до кінця життя пишатимусь. Бо він — Герой», – поділилась спогадами сестра Олександра Альона Осаулко.
Олександр Ліщук.Фото: з особистої Facebook-сторінки
8 січня Олександра Ліщука поховали на кладовищі в селі Томашгород.
В Олександра Ліщука залишилось двоє діток, дружина, батьки та племінник-сирота.
Карта для допомоги: 5168 1801 0187 6636.
Отримувачка: Аліса Ліщук (дружина загиблого).
