Василь Пілат до повномасштабного вторгнення працював єгерем. Обожнював співати, завжди був готовий допомогти та вмів підбадьорити. Він не любив сліз і завжди міг розвеселити. Цей талант не втратив навіть у фронтових буднях на Запоріжжі, Херсонщині та Донеччині. Нині його дружина Катерина просить підтримати петицію про присвоєння звання Героя України та розповідає, чому її Вася цього заслуговує.
«Він завжди казав, що все добре»
Василь проживав у селі Велике Вербче. Працював єгерем та часто ходив на полювання. Він любив усе, що пов'язано з лісом, і проводив там багато часу. Це захоплення передав дружині та донечці, з якою гуляв поміж хвойних від народження. Роботу в лісі поєднував із посадою тракториста в агрофірмі.
Родина Пілатів до повномасштабного вторгнення.Фото: надане дружиною
У вересні 2022 року Василя Пілата призвали на військову службу по повістці. Він доєднався до 128 гірсько-штурмової бригади.
— Він мені нічого не розказував, хоч як я не намагалась розпитувати. Завжди казав, що все добре. Деякі дружини відправляють чоловікам їжу, одяг. І я теж хотіла. Але він повторював: «У нас всього вистачає. Якщо хочеш, то я ще вам відправлю». Вася постійно виходив на зв’язок. Не було такого, щоб не подзвонив, не попередив. Кожен день і навіть по декілька разів. Тому я навіть не здогадувалась, що він був в зоні активних бойових дій, — розповідає дружина.
Василь Пілат на службі.Фото: надане дружиною
Пізніше від друзів і побратимів Катерина дізналася, що вони стояли на Запорізькому напрямку та були на зачистці в Херсоні. Вперше чоловік не вийшов на зв’язок 7 грудня. Але 10-го ввечері повідомив, що все добре. Наступного дня Василь зателефонував сказати, що їх мають виводити із бойових на відпочинок. Але цього не сталося.
— 14 грудня біля населеного пункту Яковлівка на Донеччині відбувся дуже сильний бій. Ворог штурмував будівлю, де перебував мій чоловік. Один із побратимів вискочив з другого поверху та вижив. Він бачив, що Василь залишався там і в нього було легке поранення ноги. Інший побратим із села Вирки і досі каже, що завдячує йому життям, бо Вася послав його за боєприпасами. По суті він виконував обов’язки командира відділення і був за головного для своїх хлопців, — переповідає Катерина.
Василь Пілат на службі.Фото: надане дружиною
26 грудня родина Василя Пілата отримала сповіщення з військкомату, що він зник безвісти.
— Ми чекали хоч якусь звістку три місяці. Але в березні 2023-го нам повідомили, що по ДНК є співпадіння. Згідно з висновком причина смерті — вогнепальне осколкове поранення голови. Мені відправили фото. На фотографіях був мій чоловік.
22 березня 2023 року Василя Пілата поховали в селі Велике Вербче. Йому був 31 рік.
«Коли донька підросте, розкажу їй, що татко — герой»
— Він був дуже добрим. Завжди й усім готовий допомогти. Коли б то не було: чи день, чи ніч, — розповідає про чоловіка Катерина. — Вася був веселий. Завжди на жартах. Він не любив, як ми плачемо. Заспокоював, казав, що все добре й не треба сумувати. Навпаки він любив танцювати та співати. Завжди співав і всіх розвеселяв. А ще не любив сварок. Робив усе, щоб не було конфліктів.
Війна для Василя була складною та болючою темою, яку він не любив обговорювати з іншими. Єдине, що він казав: Україна в будь-якому випадку переможе, бо українці — сильний народ.
— Чоловік був моїм найкращим другом і підтримкою завжди. В мене не було від нього жодних секретів. Я завжди ділилась з ним абсолютно всім. І він робив так само. Ми були дуже близькі. Він був гарним батьком. Я могла легко залишити з ним дитину й піти по справах чи розвіятись. Зараз дворічна донечка знає і пам’ятає тата. Вона бачить його портрет, ми разом ходимо на могилку. Коли вона підросте, я розповім їй, що її татко — герой. І для цього, зокрема, я зареєструвала петицію, — пояснює Катерина.
Василь з донечкою.Фото: надане дружиною
Нагороди військовим — це пам’ять та визнання
Катерина Пілат вважає, що нагороди загиблим захисникам — це насамперед пам’ять про них. І визнання від держави, за яку вони віддали свої життя. Тому жінка просить усіх небайдужих підтримати петицію про присвоєння звання Героя України Василю Пілату:
— Перш за все це свідчення для моєї дитини, що її батько був героєм і загинув, захищаючи країну. Мені б хотілося зберегти про нього пам’ять. Не лише на словах. А щоб це визнала держава. На мою думку, всі військові сьогодні заслуговують на нагороди. І ті, хто досі нас захищає, і полеглі воїни. Ми не можемо чекати, що колись у майбутньому нам дадуть цю нагороду. Ми не знаємо, скільки триватиме ця війна. І це потрібно робити вже зараз.
