Військовослужбовиці Оксана та Валерія долучилися до лав тероборони 25 лютого 2022 року. За плечима захисниць — участь у бойових діях на Донеччині. Як вирішили служити та який досвід отримали — розповідаємо.
Хто повідомляє: Регіональне управління Сил територіальної оборони «Захід», Рівне 1.
Про рішення мами й доньки служити разом
Оксана й Валерія у місцевий центр комплектування прийшли на другий день повномасштабного вторгнення:
— Звичайно, були питання, чому я йду в своєму віці. Мені на той час було 19 років. Прийшла служити з мамою і нас обох взяли. У нас такі характери, що важко переконати. Якщо є якась мета — ми до неї йдемо, — ділиться 21-річна парамедикиня.
Військовослужбовиці впродовж кількох місяців перебували в Донецькій області. Наразі жінки служать не разом: Оксана продовжує нести службу в «Поліських вовках», Валерія — в іншому батальйоні. Утім обидві зазначають, що будуть у війську до перемоги України.
Із ЦНАПу — у військо
Оксана до приєднання в лави тероборони була очільницею ЦНАПу Сарненської міської ради. Наразі ж військова із позивним «Ксюха» — у лавах 60-го батальйону «Поліські вовки» 104-бригади. Службу розпочала з того, що записувала бійців, а коли ж їй запропонували повернутися на цивільну посаду, відмовилась зі словами: «Де дитина, там буду і я».
— Важко. І фізично важко, деколи й морально важко. Треба себе перелаштовувати, по-іншому до цього всього ставитися, бачити недоліки. Є до чого рухатися і йти, є над чим працювати, — ділиться молодша сержанка під час проходження навчання сержантського лідерства.
21-річна парамедикиня з Сарн
«Валер’янку» прийняли в 60-ий батальйон 104-ї бригади 25 лютого 2022 року на посаду бойового медика взводу. На той час 19-річна дівчина закінчила медколедж і вступила в Тернопільський державний медичний університет.
— Закінчила зі спеціальністю «парамедик» — це екстрена медицина, тобто я приблизно була в своїй сфері і одразу ж після навчання пішла служити. Вирішила піти в медичну сферу, щоб зробити внесок від себе. Звичайно, коли приходиш із цивільного життя, то не готовий побачити такі картини, такі характери травм, але згодом звикаєш, — розповідає парамедикиня.
21-річна парамедикиня «Валер’янка».Фото: Із соцмереж військовослужбовиць
Ділиться, що фізична підготовка дуже важлива, оскільки пораненого бійця потрібно забрати й перенести до евакуаційної машини. А в лавах 60-го батальйону дівчина рятувала поранених бійців на Донеччині:
— Ми з початку квітня перебували в Донецькій області. Протягом чотирьох місяців. Зіштовхнулися з різними травмами: легкими, такими як осколкові поранення, або ж акубаротравми, або більш тяжкі, коли відірвані кінцівки, частини тіла. Найстрашніше — це смерть. Найважче, це коли ти розумієш, що твої побратими віддають своє життя. Армія мене дуже змінила: я переглянула цінності й, мабуть, зрозуміла, наскільки важливим є життя і як важко за нього боротися, — розповідає про досвід на війні парамедикиня.
Наразі ж 21-річна Валерія продовжує служити в одному з батальйонів на напрямку, де ведуться бойові дії, й вважає, що захищати свою країну повинен кожен.
