Андрій Щевич з першого дня повномасштабного вторгнення став на захист України у складі тероборони. Виконував бойові завдання на Бахмутському напрямку. Повернувшись, ніс службу на кордоні. 5 січня з Героєм прощалися в Сарненській громаді.
Андрій Щевич був щирим, наполегливим і життєрадісним юнаком. Закінчивши НВК «Школа-колегіум» імені Т.Г. Шевченка, продовжив навчання в Сарненському професійному аграрному ліцеї. Здобув професію слюсар з ремонту колісних транспортних засобів.
Від початку повномасштабного вторгнення Андрій добровільно став на захист країни та був направлений до ВЧ А7072. Майже два роки солдат гідно ніс службу в 60 батальйоні «Поліські вовки» 104 бригади ТрО ЗСУ. Був відважним воїном, чітко виконував бойові завдання. Зі слів рідних і побратимів, Амур, а саме такий позивний в Андрія, мав широке коло інтересів, багато чим цікавився, за що не брався — усе виходило, бо мав золоті руки.
Портрет Андрія Щевича.Фото: Василя Сосюка
3 січня на території Висоцької громади Сарненського району життя Андрія Щевича трагічно обірвалося. Без коханого чоловіка залишилася молода дружина, без сина — батьки, дві сестри втратили брата.
Поховали Героя на кладовищі в селі Люхча. Йому було 27 років.
