До повномасштабної війни Олександр Одарчук займався сільським господарством і періодично виїжджав за кордон на заробітки. У березні 2022-го добровільно пішов захищати Україну. Через рік у день загибелі прикордонника вшановуємо його пам’ять і пригадуємо життєвий шлях.
Народився Олександр у селі Дубки. Добре навчався у школі, був старостою класу, мав товариські стосунки з однокласниками, завжди підтримував то порадою, то лагідним словом, то підмогою. «Сашко був милим, дружелюбним юнаком. Любив грати у футбол і хокей», — так про нього згадують друзі.
Після школи вступив у ВПУ№ 22, де здобув професію будівельника. Кілька років працював на Клесівському кар’єрі.
Портрет Олександра Одарчука в юності.Фото: з Fаcebook-сторінки Ірини Вагнер
У 25 років Олександр одружився і переїхав жити до села Глушиця. Односельці називали його Кєня. Тут займався сільськогосподарською діяльністю, виїжджаючи час від часу на заробітки. Разом із дружиною виховував двох доньок.
Без нарікань переносив усі негаразди солдатської буденщини
Нова сторінка життя розпочалася в березні 2022 року, коли добровольцем пішов захищати свою Батьківщину від окупантів. Ніс службу у батальйоні прикордонників інспектором у 7-му прикордонному загоні. Чесно і відповідально виконував розпорядження і завдання військових офіцерів. Ніколи не відмовляв у допомозі побратимам. Вони згадують, що Олександр терпляче, без нарікань переносив усі негаразди солдатської буденщини.
Олександр Одарчук під час служби.Фото: Книга пам’яті Сарненської центральної бібліотеки
Сержант Олександр Одарчук загинув 18 січня 2023 року, боронячи східні рубежі країни. Під час оборони Соледару, виходячи з під мінометного обстрілу, група натрапила на противника. У ході бою він отримав вогнепальні поранення несумісні з життям.
У Героя залишилась дружина та двоє доньок. Похований на кладовищі у рідному селі Глушиця.
Слава та вічна пам’ять Герою.
За матеріалами Сарненської центральної бібліотеки.
