22 січня — день болючої втрати в родині Тріщуків і всій Клесівській громаді. Олександр завжди був мужнім захисником для своєї сім’ї, а в цій війні став героєм для всієї України. Через рік, у день загибелі воїна, спогадами про коханого чоловіка, турботливого батька та хорошого колегу діляться найрідніші.
«Понад усе любив сім’ю»
Олександр Тріщук народився 2 жовтня 1974 року в селищі Клесів. Він був наймолодшим серед трьох дітей у сім’ї, тому його всі дуже любили й щедро оточували увагою та теплом. Все своє життя чоловік провів у рідному селищі: тут минуло його дитинство, шкільні роки, тут одружився і проживав з родиною.
Після закінчення місцевої школи Олександр вступив у Сарненське ВПУ №21. Згодом познайомився з майбутньою дружиною Наталією. Олександра призвали на строкову службу, яку старший матрос проходив у військово-морських силах. Наталія чекала коханого вдома. Тож після його повернення вони побралися. В подружжя народилося дві доньки: молодша Наталія та старша Світлана. Дочекалися й онуків Матвійка та Тимофійка.
Олександр з дружиною Наталією.Фото: надане родиною
«Олександр дуже любив життя, риболовлю, бавитися з онуками та займатися домашніми справами, — розповідає дружина Наталя. — Та понад усе любив сім’ю. Навіть ім’я своїм донькам обирав саме він».
Відразу після одруження Олександр влаштувався на роботу в Клесівське лісове господарство. Згодом перейшов у ККНК «Технобуд», де більше 20 років працював машиністом бурильної установки, тобто аж до мобілізації.
«Він був справжньою людиною. Трудолюбивий, його не лякала ніяка робота. Олександр віддавався їй повністю. Завжди доводив до кінця все, за що лише брався. Добрий та справедливий до всіх без винятку. Йому вдавалося з усіма знайти спільну мову та вихід із будь-якої ситуації. За 20 років роботи разом у нас ніколи не виникало конфліктів. Важко стримувати емоції. Моя душа плаче, коли його не стало. Це була чудова людина», — ділиться спогадами про колегу Григорій Рощик, машиніст бурильної установки на ККНК «Технобуд».
«Наша рана від його втрати не заживе ніколи»
Олександр з донькою.Фото: надане родиною
Родина із сумом згадує тихе сімейне життя до війни. Доньки захисника розповідають, як любили з татом прикрашати новорічну ялинку та проводити разом свята. Це був найщасливіший час для всієї сім’ї.
«Він просто мріяв про звичайне мирне життя в Україні. Добрий, люблячий, справедливий, чесний, доброзичливий, відповідальний, завжди готовий прийти на допомогу», — розповідають рідні Олександра.
Навесні 2022 року Олександр Тріщук був мобілізований для оборони країни від окупантів. Проходив навчання на Яворівському полігоні. Отримав звання старшого солдата та став на захист рідної землі. Ніс службу на сході країни.
Олександр Тріщук.Фото: надане родиною
Загинув захисник 22 січня 2023 року під час виконання службових обов’язків поблизу населеного пункту Стельмахівка на Луганщині. «Наша рана від його втрати не заживе ніколи», — не стомлюються повторювати доньки Олександра.
14 вересня 2023 року Олександру Тріщуку присвоїли орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Слава та вічна пам’ять Герою.
