18 лютого команди з Рівненщини та Волині змагалися за першість у відкритому турнірі з баскетболу. Його ініціювала мама загиблого воїна Тетяна Василенко. Її син Влад обожнював цю гру та виступав у складі БК «Сарни». Саме ця команда і виборола перемогу.
«Він хотів усе встигнути»
Владислав Василенко проживав у місті Сарни. Випускник Сарненського ліцею №1 імені Тараса Григоровича Шевченка. Закінчив Університет підприємництва та адміністрації міста Люблін у Польщі. Працював у школі онлайн-вивчення англійської мови. Хлопець був розумним і талановитим. Мав успіхи у спорті. А надто обожнював баскетбол.
— Безумовно боляче. Тремтить серденько. Але я хочу подякувати всім, хто в цій залі є. Баскетболістам і їх тренерам, Руслану Серпенінову, тому що він однозначно підтримав цю ініціативу. Дякую Управлінню культури, туризму, молоді та спорту Сарненської міської ради. Дякую кожній щирій добрій людині, яка знайшла час, прийшла сюди, аби вшанувати пам'ять про нашого Влада. Адже пам’ять буде жити доти, доки ми будемо його згадувати. І в особі Влада всіх воїнів, які жертовно поклали на вівтар своє життя. Особливі слова подяки адресую тренеру Богдану Денисевичу. Адже саме він зробив усе для того, аби наш Влад, який певний період хворів, став сильним, мужнім, загартованим, — звернулась до присутніх Тетяна Василенко.
Мама захисника подарувала тренеру ланцюжок, на якому закарбовано «Все буде Україна». Баскетболісти, які товаришували з Владом і виступали на змаганнях, передали фотоколаж на пам’ять батькам.
— Сьогодні багато слів сказано про Влада і, повірте, він цього заслуговує. Бо це була мила, щира, хороша дитина, — ділиться мама Тетяна. — Він був золотий медаліст, полюбляв грати в поло, радів, коли в нього все виходило у рафтингу. По фото побачила, які позитивні емоції мав від стрибків зі скелі. Певно так хотів за цей короткий період часу, але все встигнути. До будь-якої справи він підходив із величезним задоволенням і, мабуть, у цьому також був успіх. Прикро, боляче, не можна з цим погодитись, але його світла і щира душа так стрімко золотим янголом знеслась у небесну вись. Є тисячі батьків, які горюють з приводу втрати найдорожчих. Однак ми віримо в те, що Україна — непереможна, тому що стільки мужності, героїзму, відданості, самопожертви може віддати тільки український громадянин.
Від початку повномасштабного вторгнення Владислав Василенко всі сили спрямовував на пошуки можливих іноземних волонтерських ініціатив, аби допомогти Збройним силам. А в День незалежності України у 2023 році мобілізувався до війська. Згодом сказав, що ЗСУ — це найкраще, що з ним трапилося в житті. Він був солдатом 71 єгерської бригади десантно-штурмових військ ЗСУ. 20 листопада 2023 року Владислав загинув на Запорізькому напрямку, рятуючи пораненого побратима. Йому було 28 років.
Портрет Влада Василенка.Фото: СарниNews.City
— 128 наших друзів, рідних, колег, побратимів віддали своє життя за український народ і землю, за те, щоб наші з вами діти мали можливість жити у європейській мирній країні, — зазначив міський голова Руслан Серпенінов. — Один із них — надзвичайно світлий, позитивний, щирий, добрий, вірний, відповідальний воїн-герой Владислав. Я мав честь особисто знати його. Захоплюватися ним, його харизмою, яскравою особистістю. Мабуть, усе найкраще, що мали в собі його мама і тато, свою любов вони вклали у нього. Нашим обов’язком є пам’ятати про подвиги всіх наших Героїв, про те, що у молоді роки вони віддають найцінніше — їхнє життя. Наш обов’язок підтримувати сім’ї загиблих і допомагати захисникам і захисницям.
Нещодавно баскетболісти Сарненського ліцею №4, який очолює Тетяна Василенко, здобули перемогу на зональній спартакіаді. Тож родина презентувала ліцеїстам нову баскетбольну форму.
Ілля Денисевич отримує нову баскетбольну форму ліцеїстів.Фото: СарниNews.City
— Певно вони розуміли мій стан і зробили для цієї перемоги все можливе та неможливе. Тепер ліцеїсти гратимуть у новій баскетбольній формі. Дивлячись на неї, я буду розуміти, що Влад, його бажання та прагнення до перемоги будуть поруч, — розповідає пані Тетяна.
БК «Сарни» — чемпіони турніру
Учасниками турніру стали три команди з Рівненщини та одна з Волині. Першими на майданчику зустрілись БК «Сарни» та БК «Вараш». Рахунок відкрили господарі та доповнили його кількома триочковими поспіль. У результаті БК «Сарни» здобула перемогу.
Матч БК «Сарни» та БК «Вараш».Фото: СарниNews.City
У другому матчі змагалися баскетбольні команди «Козирі» (Рівне) та «ЛНТУ-КДЮСШ №1» (Луцьк). Впевнену перемогу вибороли рівняни.
Матч Козирі» (Рівне) та «ЛНТУ-КДЮСШ №1».Фото: СарниNews.City
Третю гру баскетбольна команда «Вараш» зіграла з «ЛНТУ-КДЮСШ №1» (Луцьк). У результаті лучани зазнали поразки.
Матч БК «Вараш» та «ЛНТУ-КДЮСШ №1» (Луцьк).Фото: СарниNews.City
У фіналі зустрілись «Козирі» та «Сарни». У першому періоді першість переходила від однієї команди до іншої. У другому та третьому — сарненці збільшили відрив, а в четвертому остаточно його закріпили.
Матч БК «Козирі» та БК «Сарни».Фото: СарниNews.City
Отже, четверте місце посіла команда з Луцька «ЛНТУ-КДЮСШ №1». Третю сходинку зайняли баскетболісти з Вараша. На другому місці опинились рівненські «Козирі». А чемпіонами турніру стала БК «Сарни».
Родина Владислава Василенка вручила учасникам кубки та медалі.
— Коли ми перебували в залі, відчули, як з’явилося яскраве сонечко. Я думаю, що цей було щось дуже близьке до появи душі нашого Влада. Адже в день похорон і 40-ву днину з'явилася веселка. А сьогодні він посміхався, радів кожному з вас і дякував. Баскетбол звеличує, робить усе для того, щоб ми були мужніми, сильними, загартованими. Такі перемоги в турнірах наближають нашу велику перемогу у війні, — підсумувала Тетяна Василенко.
