Павло Глабець із села Ясногірка, що на Сарненщині, виконував бойові завдання на Запорізькому та Херсонському напрямках. Навіть на війні не втрачав віри й умів підтримати рідних і друзів. 28 березня 2024 року Павлові мало б виповнитися 22. Але його молоде й активне життя обірвав ворог.
«У нього завжди були правильні пріоритети»
Павло був третьою дитиною у сім'ї Юрія Миколайовича та Тетяни Володимирівни Глабець. Ріс добрим, чуйним та активним хлопчиком. У 2019 році закінчив Ясногірську загальноосвітню школу. Паша — так називають його близькі — дуже любив спорт і мав значні успіхи й досягнення. Після закінчення школи здобував фах спортивного інструктора. Згодом працював в одному зі спортивних клубів Рівного. Також навчався у недільній школі при Церкві християн віри євангельської, яку закінчив у 2018 році.
Світлини Павла Глабця.Фото: Вирівська сільська рада
У червні 2020 року Павла Глабця призвали на строкову службу, яку він проходив у Києві. Мав гарну службову характеристику. У грудні 2021-го був звільнений у запас.
Після повернення брав активну участь у житті молодіжної спільноти, готувався до водного хрещення, що мало відбутися влітку 2022 року. Але через повномасштабне вторгнення росії на територію України Павло знову долучився до війська — пішов захищати суверенітет, незалежність та територіальну цілісність держави.
— У перший же день повномасштабної війни Павло прийшов і каже: «Мене не беруть у військкоматі. Але, поки я чекаю, давайте тут буду щось робити. Записуйте мене в ДФТГ», — розповідає голова Вирівської громади Сергій Опалько. — А вже 27 квітня 2022 року його мобілізували.
Голова громади Сергій Опалько з Павлом Глабцем.Фото: Вирівська сільська рада
Службу проходив у 73-му морському центрі СпП імені кошового отамана Антіна Головатого. Бойові завдання виконував на півдні України — Запорізькому та Херсонському напрямках. Влітку 2023 року перейшов до 140-го окремого центру ССО.
4 листопада 2023 року, виконуючи бойове завдання на Херсонщині, Павло Глабець загинув. Обірвалося життя молодого, відважного, відданого своїй країні та народу воїна. Йому навіки 21.
— У нього були правильні пріоритети. Він був завжди усміхнений, казав, що все буде добре. Ніколи не нарікав. Мав плани на майбутнє, мріяв побудувати будинок і створити сім'ю, — пригадує Сергій Опалько.
Павло Глабець під час служби.Фото: Вирівська сільська рада
Навіть перебуваючи на бойових, Павло продовжував підтримувати волонтерські ініціативи молодіжної спільноти села Ясногірка. Казав, щоб відправили все необхідне тим, хто потребує. А сам запевняв, що має всього вдосталь.
В березні 2024 року Павла Глабця посмертно нагородили відзнакою оперативного командування «Захід».
Посмертна нагорода воїна.Фото: Вирівська сільська рада
Слава та вічна пам’ять Герою.
