Анатолій Круглик пішов на фронт у перший день повномасштабної війни. Сьогодні йому 54, і він воює пліч-о-пліч із двома синами у складі 60-го окремого батальйону «Поліські вовки» 104-ї бригади ТрО.
«Зараз треба «шурупати» щось»
Анатолій родом із села Люхча Сарненського району. Він почав службу в 51. За поважний вік і життєвий досвід отримав позивний «Сивий».
— Усі йшли і я пішов. 24 лютого 2022 року написав заяву, а 25-го вже приступив до служби, — згадує військовий. — Досвіду не мав, лише строкова служба в радянській армії. Але з тих пір багато що змінилося. Тоді я нічого не думав, а зараз треба «шурупати» щось.
Служба стрільцем не була легкою — бої на Бахмутському напрямку, запеклі зіткнення в Табаївці. 19 діб без ротації, дні та ночі в окопах, брак води й провізії. Але найважливіше — тримати позиції.
— Останніх п’ять діб у Табаївці сидів в ямці. Холод був сильний, коліна відморозив. Після цього й потрапив в лікарню. Зараз здоров’я трохи підводить, — каже боєць.
«Нам своє робити»
На Куп’янському напрямку Анатолій з побратимами стримував не один штурм. Контактна відстань від ворога 10 метрів спонукала бійців до сміливих дій і рішень. Саме тоді Анатолій довів, що не дасть ворогу пройти — до останнього стоятиме за свій дім, дітей та онуків.
— Кожен сам обирає собі долю. Ми не маємо права засуджувати тих, хто не захищає країну. Та й немає часу на ці роздуми. Нам своє робити, — підсумовує «Сивий».
Нині у війську і його сини, які також служать у 60-му батальйоні «Поліські вовки» 104-ї бригади сил ТрО.
Проконсультуватися з рекрутером чи підібрати посаду в підрозділі Анатолія можна за номерами: +38(098)104-70-72, +38(068)104-70-72. Перегляд вакансій доступний за посиланням.
