На вулиці Котляревського в Сарнах рідні загиблого захисника Сергія Радька створили музей-кімнату. Її відкрили у день народження сержанта — аби зберегти про нього живу памʼять назавжди.
«Ми мусимо продовжити його справу»
У цьому невеликому просторі кожна річ говорить сама за себе: військова форма, каска, прапори, шеврони, особисті речі й фотографії. Кожен погляд Сергія на світлинах ніби зупиняє час. Це — історія людини, яка жила серцем і заради інших.
Музей-кімната пам’яті Сергія Радька.Фото: СарниNews.City
— Ідея створити це місце не зʼявилася — вона завжди була в нашому серці. Ми хотіли вшанувати пам’ять про нашого Сергійка навіки. Бо він віддав своє життя, аби ми могли далі жити. І ми мусимо продовжити його справу — зберігати правду, боротися і пам’ятати, — розповідає сестра Марія.
Портрет Сергія Радька.Фото: СарниNews.City
Родина відкрила кімнату у день народження Сергія, 22 квітня, продовжуючи сімейну традицію. Колись це було свято за спільним столом. Тепер — день спогадів.
— Він завжди казав: «Все в нас буде добре». І вірив у це до останнього, — діляться рідні.
Пам’ять у деталях
На стінах кімнати — фото з дитинства, військової служби, перших днів повномасштабної війни та коротких відпусток додому.
Фотоспогади в музейній кімнаті.Фото: СарниNews.City
Сергій Радько народився в Сарнах, закінчив місцеву школу №2. У дитинстві займався спортом і любив малювати. У 2021 році його призвали до лав Держприкордонслужби, а після початку повномасштабної війни він підписав контракт із 27-м прикордонним загоном.
Експонати в музейній кімнаті.Фото: СарниNews.City
У день вторгнення росії Сергій написав допис у соцмережах, який пояснював його вибір і ставлення до держави. Тепер уривок із нього закарбований на фасаді кімнати-музею: «...Україна для нас — це не просто земля, це наш дух, наша воля. Ми відчуваємо її запах, її любов. Україна і ми — одне ціле, що б не сталося...»
Рядки авторства Сергія Радька.Фото: СарниNews.City
Сергій був снайпером із позивним «Єнот». 11 місяців воював на складних напрямках, залишаючись відважним і справедливим воїном. Свій шлях воїна він розповів у вірші, який написав в окопі: «В той день зʼявлятись воїни стали. Люди, в яких серце зі сталі...». Його племінниця Аліна знає ці рядки напам’ять і мріє заспівати їх під гітару.
Фото: СарниNews.City
Особливе місце серед експонатів займає маска Сергія.
— Це те, про що ми найбільше можемо розповісти, — пояснює Марія. — Є купа відео і фото, де він у ній. Маска пройшла з ним багато. Якось вони з побратимом залишились вдвох в окопі. Росіяни наступали. У Дмитра закінчились патрони, а плече — прострілене. І Сергій однією рукою стріляв, а іншою перев’язував побратима. Таких історій багато, вони доводять, що наш Сергій — справжній герой.
Маска Сергія.Фото: СарниNews.City
Перед останнім виходом Сергій зателефонував сестрі й сказав, щоб потерпіла ще трішки — скоро він приїде додому. 21 січня 2023 року Сергій відвів ворожий дрон від позицій підрозділу. Врятував життя іншим, прийнявши удар на себе.
Експонати в музейній кімнаті.Фото: СарниNews.City
— Минуло два роки… Але не забулося ні на хвилинку. Ми завжди його відчуваємо. Ми хочемо, щоб пам’ятали не тільки Сергія, а всіх хлопців, які віддали життя за Україну, — ділиться Марія.
Музей-кімната — це своєрідний меморіал, куди можуть прийти усі охочі. Для його родини це місце, де Сергій залишається поруч. Відвідати його можна за адресою: вулиця Котляревського, 26а.
