16 травня в Сарнах прощалися з двома захисниками. Старший солдат Тарас Левчук та головний сержант Іван Дулачик були не лише побратимами, а й добрими товаришами. Вони разом служили у роті охорони Сарненського РТЦК та СП, разом перевелися у бойову бригаду, разом тримали стрій — і в один день, 10 травня 2025 року, загинули на Харківщині.
Прощання з воїнами на центральній площі міста.Фото: Василя Сосюка
Тарас Левчук, позивний «Вітер», був спокійною, працьовитою і щирою людиною. До війни працював на залізниці та їздив на заробітки, аби підтримати свою родину. Любив риболовлю, мав «золоті руки» й відкрите серце. До лав Збройних сил добровільно приєднався 25 лютого 2022 року.
Портрет загиблого військового Тараса Левчука.Фото: Василя Сосюка
В жалобі залишилися дружина Олена, донька Ганна і син Павло. Тараса Левчука поховали в його день народження. Захисникові мало б виповнитися 46 років.
Іван Дулачик, з позивним «Койот», був мудрим наставником, добрим товаришем і майстром на всі руки. У мирному житті працював водієм, багато часу присвячував родині й вихованню дітей. Любив спорт. Часто возив сина на змагання з боротьби — не лише як тато, а як наставник. Іван брав участь в АТО, а з 2022 року — знову став до лав оборонців. Його завжди памʼятатимуть за щирість, підтримку та силу духу.
Портрет загиблого захисника Івана Дулачика.Фото: Василя Сосюка
У скорботі залишилися дружина Людмила, діти — Василь, Олександр і Надія, сестра Алла. Йому було 53 роки.
— Іван Дулачик, Тарас Левчук — воїни-герої Збройних сил України, шановані наші земляки. В перші дні повномасштабного вторгнення Іван та Тарас добровільно були мобілізовані до складу Збройних сил України і проходили службу в роті охорони при Сарненському РТЦК. У травні 2022 року разом перевелись в 14-ту окрему механізовану бригаду. Протягом трьох років мужньо виконували бойові завдання у складі однієї з кращих бригад Збройних сил України, — розповів Олександр Сварицевич, начальник відділу з питань надзвичайних ситуацій, цивільного захисту та мобілізаційної роботи Сарненської міської ради. — Перед нами приклад всього — справжньої чоловічої дружби, бойового братерства, любові до Батьківщини, готовність пожертвувати собою заради українського народу, заради наших наступних поколінь.
Захисників поховали на Алеї Слави, що на кладовищі по вулиці Шарпака в Сарнах — поруч, як і жили та боронили країну.
