Бойова медикиня Марія — родом із Рокитнівської громади. У 24 роки жінка полишила стабільну цивільну роботу в рідному селі й долучилася до війська. Нині захисниця служить у 104-й бригаді «Горинь».
Хто повідомляє: 104 бригада тероборони ЗСУ «Горинь».
«Я можу рятувати. То чого сидіти вдома?»
26-річна Марія із села Біловіж, що на Рокитнівщині. До служби у війську працювала фельдшеркою в сільському медпункті. Проте, поділилася, що залишитися вдома означало би зрадити собі. Тож із думками «Я ж медик. Я можу рятувати. То чого сидіти вдома?» Марія долучилася до лав військових. 16 серпня 2023 року захисниця підписала контракт зі Збройними Силами України.
— Мініатюрна, усміхнена, щира. Але нехай не вводить в оману її зовнішність — у цій дівчині більше рішучості, ніж у багатьох чоловіків, — зазначають у пресслужбі 104 бригади.
«Я знала, що роблю»
«Манюня» розпочала службу на Оріхівському напрямку. Там військова виїжджала на евакуації, чергувала в підвалі та надавала допомогу військовим і цивільним. Найвиразніше Марія запам’ятала історію Василя Кириловича — чоловіка, якого вона капала вперше.
— Він боявся, сміявся, дякував. А потім… загинув. І все. А мав уже звільнятись. Два місяці не дожив до пенсії, — ділиться захисниця.
Попри втрати жінка не зламалася і продовжила службу. Марія також зіткнулася із засудженням односельців — бо ж «мати», «діти малі».
— Я знала, що роблю. Я — єдина жінка з мого села, яка пішла воювати. Але підтримка була. І від волонтерів, і від батька, і від деяких моїх односельців. Люди навіть генератори передавали. А діти… Дзвонять щодня: «Мамо, коли ти приїдеш?» А я кажу: «Скоро, доці». Хоч сама знаю — не скоро, — розповідає Марія.
Військова Марія.Фото: 104 бригада тероборони ЗСУ «Горинь» | Facebook
«Просто береш — і робиш»
Нині «Манюня» служить у 2-му батальйоні 104-ї бригади «Горинь». Жінка, до слова, пройшла навчання бойового медика й отримала ВОС.
— Я підняла 100-кілограмового чоловіка. Стріляю з автомата. Катетери ставлю хоч посеред ночі. Просто береш — і робиш, — розповідає Марія. — Це — моя країна. Я за неї стою. Я хочу просто зібрати родину, сісти з дітьми за стіл, поїхати на море, з’їсти кукурудзу й пахлаву, повести їх у зоопарк. Дати їм спокійне дитинство.
Попри понад два роки у війську захисниця ділиться — немає нічого складного:
— Папірці — значить папірці. Стріляти — значить стріляти. А найбільше подобається, що мною пишаються. Що я справді допомагаю людям. І знаю — я на своєму місці.
Що було раніше
Солдат Петро Бородавка зі Степаня служить у лавах 155-ї окремої механізованої бригади імені Анни Київської. На Покровському напрямку Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський відзначив бійця «Хрестом хоробрих».
