Лютий — місяць контрастів. Поки за вікном ще панують холоди, вітрини крамниць стають яскраво-рожевими, а полиці заповнюються плюшевими ведмедиками та шоколадом у формі сердець. Ми звикли вважати 14 лютого святом романтики, але якщо зазирнути за лаштунки історії, виявиться, що шлях цього дня до сучасного формату був тернистим, похмурим і подекуди зовсім не романтичним.
Корені в античності: кров та родючість
Більшість істориків погоджуються, що витоки свята лежать у Стародавньому Римі. З 13 по 15 лютого римляни святкували Луперкалії — фестиваль на честь бога Фавна та засновників міста Ромула і Рема.
Ритуал виглядав специфічно: жерці приносили в жертву кіз та собак, після чого виготовляли зі шкур тварин батоги (фебруа — звідси й назва місяця). З цими батогами чоловіки бігали містом, шмагаючи жінок. Вважалося, що такий удар дарує плодючість і легкі пологи.
Те, що сьогодні ми називаємо «днем закоханих», почалося як суворий язичницький обряд очищення та виживання роду, де фізичний контакт мав магічне, а не емоційне значення.
Християнство. Хто такий Валентин?
Коли християнство почало витісняти язичницькі культи, папа Геласій I у 496 році заборонив Луперкалії. Замість них було проголошено день пам’яті святого Валентина. Але тут і починається детектив: церква знає щонайменше трьох мучеників з цим ім’ям.
Найпопулярніша легенда розповідає про лікаря і священника Валентина, який жив у часи імператора Клавдія II. Імператор заборонив солдатам одружуватися, вважаючи, що сім'я заважає воїну бути відданим державі. Валентин порушував цей наказ і таємно вінчав пари під покровом ночі.
Ілюстративне фото.Фото: pinterest.com
Зрештою, його викрили та засудили до страти. Перебуваючи у в’язниці, Валентин нібито зцілив сліпу доньку свого ката та перед смертю написав їй лист, підписавши його: «Твій Валентин». Страта відбулася саме 14 лютого.
Фігура Валентина стала мостом між жорстоким державним законом і правом людини на особисте щастя. Це надало святу дух жертовності та таємниці.
Пташині шлюби та поетичні вигадки Середньовіччя
Довгий час 14 лютого залишалося просто релігійним днем пам'яті. «Романтичну революцію» влаштував у XIV столітті батько англійської літератури — Джеффрі Чосер.
У своїй поемі «Парламент птахів» він написав, що саме в день святого Валентина кожен птах обирає собі пару. Це була метафора для людських стосунків, яка ідеально вписалася в тогочасну моду на куртуазне (лицарське) кохання. Лицарі почали дарувати дамам серця вірші, а свято остаточно втратило свій трагічний і суто релігійний присмак.
Культурний контекст сильніший за факти. Саме література перетворила день страти мученика на день романтичних освідчень, прихопивши природні цикли пташиного світу.
Від промислової революції до сьогодення
У XVIII-XIX століттях свято стало масовим. Спочатку це були рукописні послання, прикрашені мереживом та стрічками. А в середині XIX століття Естер Хауленд у США зробила на цьому бізнес, запустивши масове виробництво листівок.
Це перетворило 14 лютого на те, що ми бачимо зараз — глобальний феномен, де почуття йдуть пліч-о-пліч з комерцією. Але навіть за мільярдами проданих листівок стоїть давня потреба людини сказати іншому: «Ти мені важливий».
Ілюстративне фото.Фото: pinterest.com
Історія 14 лютого — це історія того, як людство протягом двох тисячоліть трансформувало свої страхи та ритуали в щось світле й тепле. Чи це просто маркетинг? Можливо. Але якщо цей день дає привід усміхнутися або нагадати про почуття тим, хто поруч, то, можливо, воно того варте?
