Вадим Брик живе у місті місті Кенневік. Це у штаті Вашингтон, США. Робить передачі на християнському радіо, яке виходить в Україні. У Сарнах Вадим відома людина. Він приклад для багатьох - життя можна змінити, головне вірити. Йому вдалося подолати життєві труднощі, зневіру, алкоголь, депресії і стати тим, ким є сьогодні. Свою історію Вадим розповів СарниNews.City.
У Сарнах Вадим працював на радіо "Полісся". Згодом переїхав у США.
Спілкуємося по вайберу. В Україні вечір. У Штатах почався ранок.
"Як розповідала мама, мені ледве виповнилось 7 місяців, коли мене виписали з дитячої реанімації, а їй сказали - надії на життя немає. Але я вижив. У 9 років, як інколи трапляється з дітьми, особливо хлопчиками, випадково засунув руку в січкарню й залишився без двох пальців і половини долоні. Кровотеча тривала дві з половиною години. Але я знову залишився живим.
Потім було 11 операцій, лікування у Київській обласній клінічній лікарні "Охматдит". У школі пропустив два з половиною роки навчання. У старших класах, коли мої друзі вже зустрічалися з дівчатами, мене опанувало відчуття людської недосконалості через дитячу травму. Я навіть і не сподівався на зустріч із своєю половинкою. Думав: хто на мене такого зверне увагу? Хоча виконував будь-яку фізичну роботу дома.
Мене виховувала одна мама, але я не дуже дослухався до її порад. Це вже зараз розумію, що варіантів вирішення будь-якої проблеми є набагато більше двох. І не завжди думка людини може бути об'єктивною, а терпимість до чужих недоліків - не вада, а гідність. Вихід і заспокоєння знаходив в алкоголі, який спробував уже в старших класах. Не припиняв пити в університеті. Навчання я все таки закінчив. За це вдячний своїй мамі. Пощастило й роботу знайти, але продовжував не тільки пити, а й багато курити.
Вадим продовжує займались радіожурналістикою на християнському радіо в США.
Коли трагічно загинув мій кращий друг, зневірився у всьому повністю. Щоб заглушити біль утрати, відчай, що викликав почуття сильного душевного болю, безвихідності, весь вільний час проводив у барі зі склянкою спиртного в руках, багато курив. Думав, що полегшає. Але цим тільки краяв материнське серце і розчаровував рідних . Хто знає про випивку не з чужих слів, підтвердить - це не тільки втрата здоров’я, а й фінансові витрати.
Усі, хто знав мене, і припустити не міг, що я захочу змінити своє життя. Але я зробив це, потрапивши одного разу на зібрання християн віри євангельської. Коли слухав проповідь брата Сергія, я не просто плакав - ридав, сльози заливали моє обличчя й одночасно очищали душу. Задумався над своїм життям. Чому я так живу? Взяв відпустку на роботі й поїхав на заробітки. Поруч трудилися старші чоловіки, які багато курили. Але мене вже цигарки не приваблювали, як і спиртне. Бог почав діяти.
Незадовго познайомився з Надією, майбутньою дружиною. Два вечори посиділи на лавочці й одразу стало ясно - ми половинки один одного. Спілкувалися півтора року по телефону. Жодного разу не посварилися. Як чоловік, не витрачаю себе на інших жінок. Завжди хочеться зробити щось приємне для моєї Надійки. Вона теж має вищу освіту, працює в медичній сфері. Не лікує, займається страхуванням. Уже очікуємо на поповнення в родині.
Вадим готовий носити на руках свою Надійку все життя.
Тепер у мене все по іншому. Раніше, коли готував передачі до ефіру не просто хвилювався, а надзвичайно переживав. Бог змінив мої думки, дав силу й віру, звільнив від алкогольної та тютюнової залежностей. Він дає багато кожній людині й може все, в чому переконався на власному досвіді.
Хочу побажати тим, хто прагне змінити своє життя на краще: "Моліться за ближнього, за Україну моліться, якщо хочете змін. Той, хто сподівається на Господа, ніколи не буде висміяним".
Часто не можемо пробачити зради, принижень, знущання та інших "нелюдських" вчинків, бо нам занадто боляче. Як би це не звучало парадоксально, пробачивши навіть найбільшого ворога, знайдемо мир і позбавимося страшного болю, який не дає бути по-справжньому щасливими. Тож прощайте один одного. Це нагода віднайти гармонію всередині себе".
