5 червня під час чергового обміну військовополоненими в Україну повернувся 31-річний захисник Маріуполя Богдан Остапов із Дубровиччини. Про життя в очікуванні і зустріч СарниNews.City поспілкувалися з дружиною бійця Мариною.
Військовий шлях Богдана Остапова
Богдан Остапов народився і виріс у місті Дубровиця. Після школи вступив у навчальний заклад в Ізмаїлі, де розпочався його військовий шлях. Із 2012 року служив у Кілії, а з 2015 року став на захист Маріуполя. Саме там він познайомився зі своєю майбутньою дружиною Мариною через спільних друзів.
— Спочатку ми просто спілкувалися, а згодом між нами зародилися почуття. Так почалася наша історія кохання. Пізніше ми одружилися, а невдовзі на світ з’явилася наша найбільша радість — донечка Ілона, — згадує Марина.
Війна застала родину у Маріуполі. Марина разом із донькою переїхала до іншого мікрорайону Маріуполя, де проживала її мама. Каже: було страшно залишатися наодинці, тому намагалися триматися разом.
— За цей час ми на власні очі побачили все те пекло, яке переживало місто та люди. Словами це важко передати. Я не знала, де Богдан, чи живий він взагалі. Здавалося, що можна збожеволіти від невідомості, — розповідає СарниNews.City дружина.
Востаннє Марина говорила з чоловіком 28 лютого 2022 року. Він зателефонував їй і наполягав, щоб вони рятувались, виїжджали з міста:
— Я плакала у слухавку й повторювала, що без нього нікуди не поїду. Тоді він сказав слова, які назавжди залишилися у моєму серці: його обов’язок — захищати країну, наше місто і нас, а мій — врятували себе та нашу донечку.
Напередодні евакуації вона отримала записку від подруги, в якій повідомлялося, що Богдан живий і перебуває на «Азовсталі».
— Коли я прочитала це повідомлення, у мене всередині все завмерло. Я бачила, що відбувається там, і розуміла: якщо пекло існує, то воно було на «Азовсталі». Я чула вибухи та бачила кадри безперервних обстрілів, під якими перебували захисники заводу. Кожен ворожий снаряд, що летів у той бік, болем відгукувався в моєму серці. Але попри все я жила надією й вірила, що ми обов’язково ще зустрінемося, — говорить Марина.
«Довгі чотири роки боротьби»
1 травня 2022 року мама з донькою вибралися з Маріуполя. А вже за тиждень, гортаючи новини, вона побачила звістку, яка перевернула все всередині: захисники «Азовсталі» отримали наказ від вищого військового командування припинити оборону та вийти в полон заради збереження своїх життів.
— Тоді я щиро раділа, що в них з’явився хоча б маленький шанс на порятунок, ще не усвідомлюючи, що попереду нас чекають довгі чотири роки боротьби, — зазначила жінка.
З 28 лютого 2022 року він не виходив на зв’язок з родиною. Як зазначила Марина, перший рік полону вона майже не мала жодної інформації про чоловіка:
— Я знала лише, що спочатку він перебував в Оленівці, а після теракту їх кудись перевезли. Лише у 2023 році на ворожих ресурсах з’явилося відео, на якому я вперше за весь цей час побачила Богдана. Він був дуже виснажений, але найголовніше — живий.
Упродовж усього часу жінка брала участь у заходах на підтримку військовополонених, зверталася до різних інстанцій та шукала будь-яку інформацію про чоловіка.
— Кожен обмін я чекала із завмираючим серцем. Щоразу переглядала списки звільнених і шукала там найдорожче для мене прізвище, — говорить вона.
«Настав найщасливіший день у нашому житті»
5 червня під час 75-го обміну військовополоненими в Україну повернулися 186 українців: 185 військових та один цивільний. Вони воювали на Донецькому, Луганському, Харківському, Херсонському, Запорізькому, Сумському, Київському та Курському напрямках. Серед звільнених — Богдан Остапов.
— Спочатку прийшло повідомлення від Координаційного штабу — настав найщасливіший день у нашому житті. Коли я почула рідний голос у телефоні, не змогла стримати сліз. Я просто плакала. Так довго чекала цього моменту. Мій рідний нарешті був удома, — ділиться Марина. — У нас було всього кілька хвилин для розмови. Я встигла сказати Богдану, як сильно ми його чекали. А наша донечка сказала татові, як ми його любимо.
Після розмови сім’я відразу вирушила на зустріч із ним. Розповіла, що хвилювалася як ніколи в житті — серце билося так сильно, що здавалося, воно не витримає очікування.
— Коли я побачила Богдана, мені здавалося, що це сон. Я дивилася на нього, обіймала й плакала від щастя. Він дуже виснажений, худенький, але це вже не мало значення. Найголовніше — він живий. Він удома. Він поруч із нами. Після чотирьох років очікування я нарешті змогла обійняти свого чоловіка. І це найбільше щастя, яке тільки може бути, — підсумувала вона.
Зустріч сімʼї після звільнення з полону.Фото: Надане дружиною Мариною.
Наразі Богдан перебуває на реабілітації. Також 5 червня з російської неволі звільнили ще одного захисника з Рівненщини — 48-річного військовослужбовця із Рівненського району.
Що було раніше
3 червня, після трьох місяців реабілітації, додому повернувся Юрій Шанько. Він захищав Україну у районі населеного пункту Синьківка Куп’янського району на Харківщині. Чоловік понад два роки перебував у полоні росіян — з грудня 2023 року.
