Сімейна пара клесівців нещодавно відсвяткувала смарагдове весілля – 55 років спільного життя. Ольга та Григорій Шокоти із Клесова досі лагідно та бережно ставляться один до одного, шанують і підтримують. Чи існує кохання після 55 років проведених разом, щасливе подружжя розповідає СарниNews.City.
Ольга Євгеніївна – завжди балакуча і весела. Григорій Тимофійович – повна протилежність: мовчазний і стриманий. У відповідь на запитання, чи не згасла їхня любов за півстоліття – сміються. "Якби не кохали – не прожили б стільки років разом", - кажуть. І діляться історією свого знайомства:
- Це був 1964 рік. Дискотека в місцевому клубі. Григорій на всі танці запрошував лише мене. Так і закрутилась голова. А разом з нею і наша любов. Зустрічалися ми менше року. Тоді Гриша запропонував мені вийти за нього заміж. Хоча часто жартує, що його матір сказала сватати мене: хороша, мовляв, дівчина – підходжу йому. Та й безліч дівчат біля нього крутилося до нашого знайомства.Я була ще зовсім молода. Мені було 17 років, йому – 23. На пропозицію я без сумнівів погодилась. Розуміла, це саме та людина, з якою хочу прожити все життя.
- 25 січня 1965 року – день нашого весілля. Пишного свята не робили. На той час моя мама хворіла. Вона не могла ходити. Тому весілля відгуляли вдома. Прямо в хаті поставили столи. Гостей було близько 40 людей. Святкували два дні. Все як годиться: один день в домі молодої, наступний – в молодого. Грали на гармошці, співали. Плаття в мене було просте. Купили штапельну тканину. З неї і пошили мені весільну сукню. Вже за рік народилася перша дитина. Загалом у нас четверо дітей: дві доньки і два сини. Дочки проживають в Росії. Син живе в Клесові. Другий син помер. Це сталося в 2004 році. Це дуже велика наша втрата. Наш найбільший смуток. Також маємо уже восьмеро внуків та одну правнучку.
- Все життя ми були нерозлучні. Григорій – офіцер. Тому кілька разів його забирали до армії на кілька місяців. Важко мені приходилось тоді самій з дітьми. Але після того більше ніколи не розлучались. Суперечок у нас ніколи не було. Завжди жили гарно. Я могла на чоловіка за щось накричати. Він ніколи собі навіть цього не дозволяв. Чоловік - моя підтримка і опора. І так було завжди. Раніше, коли я ходила на роботу, а він залишався вдома - всю роботу поробить. І їсти приготує, і млинців напече, і хату прибере, і діти були доглянуті. Та головною завжди вважала себе я. Мабуть, тому, що чоловік мене в усьому слухає. Але в будь-якій суперечці я залишаюся жінкою: мудро вмію згладити всі непорозуміння.
- Вдячні Богу, що звів нас разом. Цінуємо один одного за дітей, яких виростили і виховали разом, роботу, що завжди виконуємо спільно. І донині в нас любов і взаємоповага. Завжди потрібно прислухатися один до одного. Поважати, любити, підтримувати, бути терплячими. Вміти поступитись своїми інтересами для блага сім’ї. Жінка повинна бути мудрою, люблячою. Тоді в родині пануватиме мир, спокій і кохання. Дітей своїх також навчили бути добрими до людей, любити і поважати.
