Лариса Олександрівна уже 31 рік дбає про здоров’я клесівців і жителів прилеглих сіл. Вона - сестра медична старша стаціонару КНП "Клесівська районна лікарня". Пройшовши від сестринства в маніпуляційному кабінеті до старшої медсестри, вона не зрадила своїй дитячій мрії. Про роботу та покликання Лариса Величко розповіла для СарниNews.City.
Досьє. В 1989 році Лариса Олександрівна закінчила Рокитнівське медичне училище та отримала диплом за спеціальністю "Медична сестра". Свою роботу в медицині вона почала в серпні 89-го з медичної сестри маніпуляційного кабінету. Довелось попрацювати і палатною медсестрою. Трохи згодом - шкільною медсестрою та в дитячому садочку. Працюючи в стаціонарі, заочно закінчила Європейський університет в місті Рівне за спеціальністю "Менеджмент з організації охорони здоров’я". З 2007 року і до тепер – на посаді сестри медичної старшої стаціонару КНП "Клесівська районна лікарня".
Звідки таке захоплення медициною?
- Допомога хворим – це дитяча мрія, яка стала справою всього життя. Крім того, моя мама дуже хотіла, щоб я обрала медицину. Понад усе мені подобається робити людям добро. Коли до нас поступає хвора людина, я разом з нею проходжу весь шлях лікування. Тому щасливий день виписки пацієнта додає сил. Душа радіє. Усвідомлюєш, що все робиш правильно.
Робота медсестри вимагає багато терпіння та витримки. Адже дуже часто звичайне спілкування пацієнту може бути необхідним. Я із задоволенням надаю емоційну та психологічну підтримку тим, кому вона потрібна.
Чи боялися ви в дитинстві уколів?
- Мама мені розповідала, що в дитинстві я дуже рідко хворіла. Але як всі діти уколів дуже боялась. Свій перший укол зробила, будучи студенткою медучилища.
Що ще входить в обов’язки старшої медичної сестри?
- Робочий день починається із щоденної оперативної наради. Далі – ведення документації, виписка листків непрацездатності, облік медикаментів, дезінфікуючих засобів, контроль за роботою молодшого і середнього медичного персоналу. А також тримаю під контролем внутрішній режим лікарні, санітарний стан, харчоблок і пральні.
Що приносить найбільше задоволення?
- Коли любиш свою роботу, то надихає все. І здорові та усміхнені пацієнти, і людська вдячність та повага до твоєї праці. Коли бачиш, що твої старання дають хороший результат – зникає втома і приходить натхнення.
Що змінилося у вашій роботі за останніх 30 років?
- Коли я лише приступила до роботи у далекому 89-му, все було по-іншому. Тоді використовували багаторазові резинові системи для крапельниць, а шприци були скляні з різними поршнями. Щодня ми їх розбирали, замочували, обробляли, кип’ятили у стерилізаторах.
Тепер з цим медичним приладдям проблем немає. Воно одноразове й у вільному продажі. Крім того, ми маємо можливість проводити обстеження в лікарні: УЗД-обстеження, фіброгастроскопію шлунка, флюорографію та різні аналізи.
Тобто працювати стало набагато легше і комфортніше.
Який у вас колектив?
- Надзвичайно дружній. Ми всі, як одна сім’я. Панує атмосфера взаєморозуміння та взаємодопомоги. Намагаємося завжди підтримувати один одного. Адже в нас спільна мета – допомога хворим.
Як ви ставитесь до медичної реформи? Чи зміниться щось для медсестер?
- Нещодавно відбулась реформа первинної ланки. На часі – реформа "вторинки". Головний лікар КНП "Клесівська лікарня" Тетяна Степанець дуже багато працює в цьому напрямку. Адже надважливо, щоб лікарня продовжила функціонувати для жителів нашої ОТГ.
Нині ми готуємось до змін та вчимось працювати по-новому. Реформа змінить і модель фінансування лікарень: за кожну, надану пацієнтові послугу, медзаклад буде отримувати кошти від Національної служби здоров’я України. Реформа також передбачає електронний облік пацієнтів. Для цього наша лікарня закупила комп’ютери та принтери. Медперсоналу проводять навчання для роботи в новому, комп’ютерному режимі. А враховуючи результати реформи первинної ланки, надіємось і на більшу зарплатню.
Що найскладніше у вашій роботі?
- Медсестра - це права рука лікаря. Вона мусить підтримувати пацієнта і морально, і фізично. Кожен новий день і чергування – це невідомість. Ніколи не знаєш, чого очікувати. Працюючи медсестрою стаціонару, ти несеш постійно відповідальність. А хворі поступають різні. Інколи відлік іде навіть не на хвилини, а на секунди. Тому потрібно вміти діяти швидко і професійно.
Всі медсестри проходять курси підвищення кваліфікації. Нині в мене вже вища категорія. Також я - член Асоціації медичних сестер в Рівненській області. Постійно відвідую конференції для медперсоналу. Все це додає досвіду. Але не завжди медицина може зарадити хворому. Трапляються випадки, коли ми безсилі. Оце найтяжче - коли в тебе на руках гасне чуже життя. З цим неможливо змиритися. Ніколи.
Чи відчуваєте вдячність від людей за таку нелегку професію?
- Люди трапляються різні. До кожного потрібен індивідуальний підхід. Та нам це вдається: всі наші пацієнти задоволені обслуговуванням медперсоналу і умовами перебування.
Вдячність пацієнтів відчуваю завжди. Адже вони зазвичай на медиків покладають велику надію. І тому, коли йдуть на поправку, їхні очі світяться від щастя. А для мене здоровий пацієнт - найбільша радість.
Якби не медична справа, ким би ви стали?
- Ніколи не уявляла себе на іншій роботі. Це мій спосіб життя. Тому навіть не хотілось би випробувати себе в іншій ролі. Моє призначення - це допомога людям.
