Війна перевернула звичний ритм життя та змусила переглянути навіть найтвердіші правила. Тепер українські працівники та роботодавці працюють у зовсім нових умовах: офіси недоступні, частина людей евакуювалася, а бізнес змушений швидко адаптуватися до ризиків. Ці виклики прискорили зміни у трудовому законодавстві. Мета реформ — зробити трудові відносини гнучкішими та безпечнішими для всіх сторін.
Старий кодекс більше не відповідав реаліям
Багато років українці працювали за Трудовим кодексом 1971 року. Він регулював трудові відносини десятиліттями, але вже давно не враховував:
- дистанційну роботу;
- нові форми зайнятості;
- реалії воєнного часу.
Законодавець почав масштабне оновлення трудового законодавства, щоб адаптувати правила до сучасності.
Ключові тенденції у трудових відносинах
1. Гнучкість для роботодавця
Сьогодні роботодавці можуть:
- змінювати істотні умови праці;
- переводити працівників без їхньої згоди (в окремих випадках);
- призупиняти дію трудового договору.
2. Обмеження гарантій у зоні бойових дій
Невихід на роботу через бойові дії не вважається прогулом. Період відсутності може не оплачуватися та не зараховуватися до страхового стажу.
3. Спрощені процедури розірвання трудового договору
З'явилися нові підстави для припинення трудових відносин, пов’язані з безпекою та неможливістю забезпечити роботу.
Люди з інвалідністю — нові виклики для ринку праці
Законодавець впровадив нові механізми підтримки, поєднуючи захист прав працівників із гнучкістю для роботодавців. З 1 січня 2026 року діє нова модель забезпечення зайнятості людей з інвалідністю:
- скасування штрафів за невиконання нормативу робочих місць;
- обов’язкові внески для роботодавців;
- посилення антидискримінаційних гарантій;
- вимоги до доступного робочого середовища.
Нові підстави для звільнення
У 2024–2025 роках законодавець розширив перелік підстав для розірвання трудового договору:
- втрата довіри;
- судимість за злочини проти національної безпеки (для певних посад);
- неможливість забезпечити працівника роботою через воєнні обставини.
Цифровізація та нові форми роботи
Сучасні трудові договори передбачають:
- електронні трудові договори та кадровий документообіг;
- дистанційну та надомну роботу;
- гнучкі, строкові та проєктні договори.
Це легалізує вже поширені практики та робить процес управління персоналом швидшим і прозорішим.
Велику увагу законодавець приділив виду договорів.
- Безстроковий трудовий договір — це найпоширеніший вид договору, який укладається без визначення строку його дії. Працівник виконує роботу на постійній основі, а припинення відносин можливе лише з підстав, передбачених законом. Такий формат забезпечує найбільший рівень стабільності та соціальних гарантій.
- Строковий трудовий договір — укладається на визначений строк або на час виконання конкретної роботи. Після завершення строку договір припиняється автоматично, якщо сторони не домовилися про продовження. Використовується у випадках тимчасових проєктів, сезонних робіт або заміщення відсутнього працівника.
- Договір із нефіксованим робочим часом — новий інструмент, передбачений оновленими нормами Кодексу законів про працю України. Він дозволяє залучати працівника до роботи лише за потреби роботодавця без встановлення чіткого графіка. Водночас закон гарантує мінімальну кількість оплачуваних годин на місяць та визначає порядок виклику працівника до роботи.
- Дистанційний та надомний трудовий договір — передбачає виконання роботи поза приміщенням роботодавця — вдома або в будь-якому іншому місці за вибором працівника. Такі договори набули популярності під час пандемії та воєнного стану. Вони регулюють питання забезпечення обладнанням, обліку робочого часу й охорони праці.
- Нині часто вживане слово — контракт — особлива форма строкового договору, в якому детально прописують права, обов’язки, відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення та підстави дострокового розірвання. Контракт часто застосовується для керівників, спортсменів, творчих працівників.
Відпустки та гарантії
Обговорюється збільшення щорічної основної відпустки до 28 календарних днів та зміни у підходах до обчислення мінімальної зарплати.
Отже, українське трудове право відходить від радянської моделі жорсткого адміністративного регулювання і рухається до гнучкої, контрактної системи з елементами європейської соціальної моделі, запущено так званий процес «Інтеграції українського законодавства до законодавства ЄС» через призму Трудового права.
