30 березня — роковини з дня загибелі інспектора прикордонної служби 2 категорії, старшого солдата Сергія Сосюка — воїна ДПСУ 11 загону «Форпост». Рівно рік тому він прийняв свій бій під харківським містом Вовчанськ.
Мрія служити — з дитинства
Сергій завжди хотів служити країні. Натхненний розповідями свого дідуся, ветерана Другої світової війни, з дитинства твердо вирішив — буде кулеметником.
Але доля внесла свої корективи. Закінчивши Білоцерківський інженерний коледж, до 20 років присвятив роботі у Сарненській ЦРЛ на посаді техніка медичної апаратури.
Давня мрія не покидала Сергія Михайловича, тому у квітні 2024 року почав свою службу в лавах прикордонників.
Сергій Сосюк.Фото: надане донькою
Поранення і повернення
Особливо складною, за його розповідями, була осінь 2024. Спроби росіян захопити Вовчанськ, криваві штурми та евакуаційні виходи. Маючи хорошу знання з медицини за роки роботи в лікарні, Сергій часто надавав першу допомогу побратимом прямо на полі бою, повертав тіла загиблих воїнів родичам і навіть ділився останнім турнікетом для близького.
Сергій Сосюк.Фото: надане донькою
Так сталося і в листопаді 2024, коли Сергій Михайлович отримав своє перше тяжке поранення. Після — довгі місяці реабілітації та повернення до війська.
До бою. Останнього. У березні 2025 року.
— «Хочу, щоб мене памʼятали Героєм» — тато так завжди казав, бо для нього краще було гідно померти, ніж не піти на завдання. Тому він знав, що той вихід у березні стане його останнім, але нам не казав, — пригадує донька Леся.
Памʼять, яка залишилась
Сергій Сосюк.Фото: надане донькою
Колеги, рідні та друзі завжди говорили про Сергія Михайловича як про хорошу людину, вірного друга та трудолюбивого працівника. Бо він був щиро відданий своїм принципам, знаючи, що йде у свій останній бій.
11-річна дочка воїна Даринка підтримувала тата своїми малюнками, а він її — фото сходу та заходу сонця на Харківському небі.
Малюнок Дарини, доньки захинсика.Фото: надане донькою
За день до загибелі старша дочка Сергія Леся написала вірш, присвячений йому. Каже, не тільки тато — сама відчувала неминучість долі.
Я бачила смерть
Як вона стоїть за спиною
У того, хто так боїться
Відповідати
Хто боїться думати
Та промовляти
Її імʼя вголос
Вона за плечем у того
Хто досі боїться
Підняти очі
Та подивитися страхові
Прямо в душу.
Досі не вчиться
приймати наслідки
дій
або результати
своєї діяльності
і тому
Вона доти стоятиме
за спиною
у того,
хто досі не може прийняти
правила її гри
В реальність
