Міністр цифрової трансформації Михайло Федоров зазначив, що основна мета реформування — наближення вищої освіти до європейських стандартів. Відповідний законопроєкт ухвалив уряд. Студенти зможуть обирати тривалість навчання, змінювати спеціальність після 1-2 курсу, а заочну форму замінить дистанційна.
Хто повідомляє: Міністерство цифрової трансформації.
Якими будуть терміни навчання?
Замість обов’язкових чотирьох років бакалаврату студенти зможуть регулювати тривалість навчання й здобувати ступінь за термін від трьох до шести років.
Як обиратимуть спеціальність?
Студенти вступатимуть на певну галузь та вивчатимуть загальні предмети, а після першого чи другого курсу визначатимуться з вужчим напрямком і обиратимуть спеціальність.
— Тепер у студентів буде більше свободи дій. Вони вибиратимуть, скільки вчитися, які саме предмети цікаві й навіть зможуть змінювати спеціальність після 1–2 років навчання, — зазначив про формат вибору спеціальності Михайло Федоров.
Якою буде форма навчання?
Заочний і вечірній формати навчання скасують, натомість введуть дистанційну форму. Студенти, які вже навчаються за такими форматами, зможуть завершити своє навчання або ж перейти у формат онлайн. Починаючи з 2024 року, вступники обиратимуть між денною та дистанційною формами.
Як проходитимуть заняття в авдиторії?
Наразі регулювання аудиторних занять немає, проте після реформування встановять їх мінімальний обсяг: десять годин із 30-ти для бакалаврів та вісім годин із 30-ти для магістрів.
Скільки буде вибіркових курсів?
Для регульованих спеціальностей, наприклад, права, атомної енергетики, медицини чи військової служби, кількість вибіркових курсів становитиме 10% від загальної. Для нерегульованих, наприклад, філології, фінансів, кібернетики та решти, буде від 25% до 50%. Раніше кількість вибіркових курсів була однаковою для всіх спеціальностей — 25%.
Чому впроваджують зміни?
Міністр освіти і науки України Оксен Лісовий зазначив, що зміни назріли давно, оскільки цінність вищої освіти в Україні знизилася:
— Про це говорять студенти й викладачі, керівники закладів вищої освіти та роботодавці. Ми бачимо це на прикладі українців, які здобули вищу освіту, але ніколи не працювали за спеціальністю. Бо помилились у виборі або взагалі її не потребували. Інші ж після закінчення ЗВО змушені були здобувати ще якусь неформальну освіту, щоб зрештою отримати фах та знайти роботу. Ми можемо заперечувати це, але справжня цінність вищої освіти в Україні знизилася. Тож відкладати зміни на потім вже просто неможливо. Діяти потрібно зараз, якщо ми хочемо, щоб якісна освіта стала ключем до трансформації країни.
