Ще від прабабусі в цій родині з села Зносичі Новий рік справді чекали. Святкування кожного покоління змінювалось, але казкова атмосфера в домівці була завжди. Як зустрічали прийдешній рік раніше і які традиції збереглися дотепер, розповіли СарниNews.City.
Любов Бритюк (прабабуся), 69 років:
- Маленькою не пам’ятаю, чи була ялинка в хаті. «Старий рік закінчується, - говорила бабуся, - новий на порозі, тож готуватимемо щось смачненьке». Для школи мала костюм і пошиту сукню з білим комірцем. Носили книжки в полотняних торбах. Одягали фуфайки, а на руки такі рукавиці, як тепер біля худоби ходять, корів годують. Зате було набагато веселіше. Іграшки не купували, робили власноруч, вирізали у школі сніжинки, зайчики, а потім удома прикрашали новорічне деревце.
Уже старшими йшли в клубу на бал-маскарад. Танцювали, проводили ігри. Хтось читав вірші, хтось співав пісні, за що отримували різні призи. А потім поверталися додому за пів години до півночі. Вдома зустрічали Новий рік також із подругами. Один рік у мене, наступний - у когось іншого. Якщо хтось зустрічався з парубком - запрошували і його. Після святкування збиралися знову в клубі, де хлопці грали на баяні та гармошці й танцювали вже до ранку. Веселилися не так, як зараз. Тоді було 20, а зараз прабабуся. А танцювали не буги-вуги, а краков’як, польку та карапет.
Лариса Оленіч (бабуся), 47 років:
- Новий рік для нас завжди був святом, бо тато приїжджав із відрядження. Працював водієм, побував у багатьох країнах, завжди повертався з подарунками. Відчувалося справжнє торжество. У 70-80 роках минулого століття на столі завжди були дефіцитні на той час продукти: мандарини, солодка газована вода «Дюшес», навіть грейпфрут. Ненька готувала котлети за власним особливим рецептом (до курячого та м’яса свинини додавала гречку), салат «Олів’є» стояв на столі. Мама з татом відкорковували шампанське, а діти пили воду. Це смак мого дитинства. Крім гостинців до столу, тато привозив мамі хустку й усім подарунки.
На той час дістати яскраві різнокольорові гірлянди на ялинку було майже неможливо. Батько привіз їх у 1985 році. Це запам’яталося на все життя. Не уявляли, що можуть бути такі іграшки, які ще й блимають.
Коли підросли, вже закінчували школу, наша однокласниця Наталія Никончук святкувала день народження першого січня. Тож у неї вдома проводжали старий рік, зустрічали новий усім класом і відзначали день народження. Як стали студентами, з’явилися нові друзі, компанії. Приїжджали додому на Коляду й зустрічалися не тільки з однокласниками, а й друзями, які жили на одній вулиці. Так минали свята.
Сьогодні непростий час. Якщо колись чекали свята з великим нетерпінням, якимось трепетом у душі очікували дзвону курантів і змін у житті, то тепер єдине бажання - щоб були живі-здорові: діти й онуки, моя мама, яка є моєю опорою та порадницею. Справжнє свято тоді, коли є здоров’я. Кажуть, старіємо. Це не ми старіємо, а час змушує нас задуматися над своїм життям, переосмислити його.
Галина Левкова (донька), 26 років:
- Новий рік є одним із найпопулярніших свят як в Україні, так і в усьому світі. Не оминуло воно й моє село, нашу оселю. В дитинстві, як і кожна дитина, на нього дуже чекала. Ввечері вдома прикрашали ялинку чи сосну, обов’язково живу. Мама готувала святкову вечерю. Любили з сестрою робити прикраси з кольорового паперу, підручних матеріалів і прикрашати весь будинок. Гірлянди засвічували на саме свято.
Подобалися шкільні новорічні тури, особливо де була Баба-Яга. Кожному з нас батьки самостійно вигадували й робили карнавальний костюм, за який Дід Мороз зі Снігуркою нагороджували подаруночком. Приваблювала атмосфера свята. Зазвичай було багато снігу, цікаво та весело.
Коли стала дорослою, переважно святкувала з друзями (мандарини, салат «Олів’є», шампанське, феєрверки й дискотека до ранку). Зараз, у період карантину, певно, обмежу святкування лише сімейним колом. Обов’язково прикрашу дітям ялинку та підготую подарунки. Нехай хоча б у малечі в цей нелегкий час буде феєрія свята. І найголовніше: обов’язковим для мене було й залишається привітати всіх рідних із Новим роком і побажати їм здоров’я на весь прийдешній рік.
Анастасія Левкова (внучка), п’ять років:
- Я дуже люблю Новий рік, бо є багато подарунків. І Дід Мороз із Миколаєм ходять. Усією сім’єю наряджаємо ялинку, а вночі Дід Мороз кладе під неї дарунки. Мені дуже подобається святковий карнавал, коли вдягаю гарне плаття і з друзями танцюємо хоровод. А ще розповідаємо Діду Морозу та Снігурці віршики, а вони дають нам подаруночки й танцюють із нами. Люблю, коли світяться вогники й усе навколо казкове.
