26 березня, у День Національної гвардії України, Петро Мелещук із Сарн отримав звання сержанта та став начальником військового наряду патрульної роти ВЧ-3055. Обороняти країну та її жителів чоловік почав ще зі строкової служби. СарниNews.City він розповів, як працює Нацгвардія в Сарнах, які проблеми є у місті та чому бути нацгвардійцем престижно.
Петра Мелещука призвали в армію у 2013 році. «Я взагалі хотів йти служити. В армію я прийшов добровольцем», – розповідає Петро.
Служив у військовій частині 3066 у Києві. Військовослужбовці займалися конвоюванням, екстрадицією та охороною підсудних.
– Потім почались заворушки на Майдані. Були виїзди. Згодом нас перевели у військову частину 3027 у селі Нові Петрівці. На її базі створили 1-й оперативний батальйон швидкого реагування. Ми пройшли тримісячний вишкіл у навчальному центрі поблизу Борисполя. Це були і польові виходи, і стрільба, й інші навчання. А після ми потрапили до Маріуполя, – пригадує Петро Мелещук.
28 серпня 2014 року 1-й оперативний батальйон швидкого реагування Національної гвардії України представили на параді в Києві. Військовослужбовців відправили в зону АТО.
– Строковиків на той момент там не було. Наша бригада, як повідомили пізніше, саме для цього і створювалась. Тоді була така нестабільна ситуація в державі. Мало хто в той момент хотів йти служити, – пояснює нацгвардієць.
На передовій пробули одну ротацію – до 10 жовтня. Загалом бригада брала участь у звільненні українських міст та сіл від терористів:
– 29 серпня була перша втрата. Під Комсомольським (нині Кальміуське, – прим. авт.) загинув старший солдат Артем Ус з моєї роти. Він із Київської області. 30 серпня йому мало виповнитися 20 років. Міна прилетіла прямо в бліндаж. Нас накрили мінометним обстрілом.
Петро Мелещук розповідає, що у 2014-му військові їхнього батальйону не затримувались на одному місці та не будували стаціонарні пункти: «В нас були мобільні групи. Ми сьогодні тут – завтра там. Постійно їздили на передовій».
Другий бій із втратами відбувся 5 вересня в смт Тельманове, поблизу Маріуполя:
– Загинув наш командир роти Петро Лавріненко. Йому посмертно присвоїли звання «капітан» та нагородили орденом Богдана Хмельницького ІІ ступеня. Тоді в бою десь семеро людей загинуло. Ми попали в засідку, тому так сталося.
15 квітня Петро Мелещук звільнився у запас. Його строкова служба тривала довше – 23 місяці.
– Тоді так склалися обставини. Держава переживала не найкращі часи. Не могли вчасно оголосити призов, набрати строковиків. Тому ми продовжили службу. Звичайно, в кожного були свої плани на життя, а вийшло так, що треба було боронити державу, – пояснює військовий.
– Після армії я одружився. Народився син. Хотілося стабільності, – пригадує. – Саме тоді почали створювати в Сарнах патрульну роту військової частини 3055 Нацгвардії України. І я призвався сюди на службу за контрактом.
Вже два з половиною роки Петро Мелещук служить у лавах нацгвардійців у Сарнах:
– Я вибрав сержантську ланку. Бо це комунікація. Не сидиш в кабінеті, а більшість часу спілкуєшся з солдатами. Я знаю, як це робити, бо ж сам відслужив.
Петро Мелещук відучився у Навчальному центрі Нацгвардії в Золочеві Львівської області. Зараз там спільно з українськими офіцерами працюють багато іноземних партнерів. Тож, запевняє, навчання цікаві.
– Є багато зараз звернень на проходження служби за контрактом. Декому відмовляють з певних причин. Ми не набираємо будь-кого. Звертаємо увагу на якість, фізичну підготовку, особистий розвиток кандидатів. Є кількаетапний відбір, – розповідає сержант.
Спочатку потенційний нацгвардієць спілкується з командиром. Далі його направляють на військово-лікарську комісію. Якщо придатний – здача фізпідготовки в Рівному та психологічне вивчення. Опісля кількамісячна підготовка та складання військової присяги.
Петро Мелещук називає свою роботу престижною та перспективною, зі стабільним графіком та конкурентною заробітною платою:
– Тут служба так побудована: якщо ти справді хочеш, плануєш розвиватись, то можеш навчатись і рухатись по кар’єрній драбині.
Нині патрульна рота в Сарнах нараховує понад сотню гвардійців. Петро Мелещук пояснює, що в кожного з керівників є свої підходи до управління персоналом. А себе називає «строгим по ситуації» командиром: «Зараз у мене в підпорядкуванні 7 осіб. Із них дві жінки. На службі я можу бути різним – залежить від ситуації. Треба і розуміти підопічних, і бути фаховим керівником».
Чим займаються нацгвардійці в Сарнах
– Основне наше завдання – охорона громадського порядку у місті, залучаємось до профілактичних заходів по незаконному видобутку бурштину-сирцю, є й робота у постійному пункті дислокації, – каже Петро Мелещук і розповідає про кожен детально.
Виїзди. Спільно з працівниками поліції протидіємо незаконному видобутку бурштину-сирцю.
Патрулювання. Нацгвардійці щоденно патрулюють місто з 18 години до опівночі. Перед тим отримують спецзасоби, їм проводять інструктивні заняття, повторення статей, своїх функціональних обов’язків. У Сарненському відділку поліції повторно проводиться інструктаж. «У нас є маршрути патрулювання. Вони змінюються щодня. Щоб військовослужбовці не звикали до мікрорайону», – каже Петро Мелещук.
Звичайний робочий день. «Понеділок у нас вихідний. Вівторок-субота – робочі. На кожен день є розписаний розпорядок. Для солдатів від підйому о 6 ранку і до до відбою о 22-ій».
За словами Петра Мелещука, патрулювання в Сарнах має свої особливості. Молодий підрозділ нацгвардійців вже вивчив «болючі» точки міста, тож звертає на них особливу увагу:
– Вже з перших патрулювань зустрічали людей, які розпивати алкоголь чи палили, незважаючи на старших чи дітей на ігрових майданчиках. Зазвичай у таких ситуаціях ми людей попереджаємо. Не треба одразу з плеча рубати, що ви порушили статтю 175/1. Я за таким принципом працюю і вважаю, що потрібно в першу чергу попередити. Щоб людина виправилась, прислухалась. Є випадки, коли так і стається. А буває навпаки: починають доказувати правоту, кричати. Проте, останнім часом я помітив: ті, кого затримував раніше чи робив зауваження, вже не повторюють правопорушень, а навіть вітаються.
Крім того, з початку року нацгвардійці вже провели два затримання місцевих жителів, які мали при собі наркотичні речовини. «Є брудні райони, де збираються такі люди. Ми про них знаємо, патрулюємо. І намагаємось вплинути на ситуацію», – підсумовує Петро Мелещук.
