16 вересня у спорткомплексі «Сарни-Арена» відбулася церемонія прощання з Василем Пістолем, директором Сарненської дитячо-юнацької спортивної школи, почесним президентом футбольного клубу «Маяк», засновником Сарненської КДЮСШ «Колос».
Усе життя присвятив спорту
Василь Вікторович з дитинства захоплювався футболом. Уже тоді зрозумів, у чому його призначення. Народився він у місті Новомиргород Кіровоградської області. У п’ятому класі вперше зіграв на серйозному турнірі під назвою «Шкіряний м’яч». До цього займався спочатку на уроках футболу, а згодом у спортивній секції. Уже у восьмому класі на турнірі його визнали найкращим півзахисником і відразу запросили в склад збірної області, яка в тому ж році на чемпіонаті України зайняла п’яте місце. Тоді показали не найкращу гру, але достойну. Це помітили тренери збірної України. Отож отримав запрошення вже захищати кольори головної команди країни. У 1972 році в складі юнацької збірної України виграли срібні медалі в чемпіонаті СРСР. Наступного року став студентом факультету фізичного виховання Кіровоградського педагогічного інституту ім. Пушкіна. Після року навчання у ВНЗ у складі його збірної - чемпіони України серед студентів у чемпіонаті «Буревісник». У статусі чемпіона країни представляли заклад на змаганнях у Ташкенті, де здобули третє місце серед ВНЗ колишнього СРСР. Відразу після цих змагань став гравцем кіровоградської «Зірки», яка виступала тоді в ІІ лізі чемпіонату Радянського Союзу.
Василь Пістоль повністю віддавався улюбленій грі, але серйозно травмувався. Граючи на зборах у Ялті зі львівськими «Карпатами», уже на п’ятій хвилині пошкодив коліно. Оперували в Москві. Вердикт лікарів змусив серйозно задуматися над спортивною кар’єрою. Вирішив: якщо не гратиме у футбол, то обов’язково навчатиме цьому охочих.
Після закінчення інституту в 1977 році отримав направлення на Рівненщину. Так уперше познайомився з Поліссям, його красивими краєвидами. Село Карпилівка приємно здивувало. Тут у місцевій школі на посаді вчителя фізичного виховання розпочав трудовий шлях. Через деякий час у Сарнах відкрили спортивну школу відділу освіти й тодішній голова районного спортивного комітету Григорій Цупріян запросив юнака працювати в ній тренером із футболу.
Василя помітили, коли одного разу у вихідні приїхав із Карпилівки в райцентр. Побачив там афішу про фінальний поєдинок місцевого «Металіста» й «Случа» із Чудля. Із друзями вирішили подивитися футбол. У другому таймі два чудельські гравці отримали травми, а замін не було. Знайомий учитель фізкультури запитав у хлопців, чи вміють грати у футбол. Василь відповів, що трохи розуміється в цьому виді спорту. Відтак вийшов грати з найсильнішою і найтитулованішою на той час командою району. «Случ» після першого тайму «горів» 2:0, а в другій половині гри Василь Пістоль двома влучними ударами зрівняв рахунок. Але в підсумку програли — 3:2. Уже під час гри його персоною зацікавилися партнери по команді та суперники. А після матчу і спортивне керівництво району. Згодом голова райкому Іван Тєрехов запропонував очолити футбольний клуб «Маяк», що створили на базі того ж таки «Металіста». Під керівництвом молодого тренера відразу двічі поспіль, у 1980 і 1981 роках, стали чемпіонами області. Представляли Сарни й на чемпіонаті України в аматорській лізі. А перед тим декілька сезонів Василь Вікторович грав за березнівський «Случ», у складі якого став бронзовим призером серед аматорів і чемпіоном України по «Колосу».
Тут знайшов і дружину Ольгу. В подружжя народилося двоє синів — Роман і Віктор. Так Сарненщина стала рідною домівкою. Свого часу педагогічна дорога пролягла у відділ освіти, де трудився чотири роки методистом із фізичної культури, потім — у Сарненський педагогічний коледж РДГУ викладачем за спеціальністю.
У 1993 році почала діяти дитячо-юнацька спортивна школа, де, окрім відділень футболу й волейболу, відкрили й нові — гирьовий спорт, згодом важку атлетику, а ще пізніше настільний теніс. Одного року працювали секції з греко-римської боротьби й веслування у Великому Вербчому, які відвідували 15 дітей. А ще відкрили відділення гирьового спорту в Степані.
Кожен результат і перемога для Василя Пістоля були важливими та неоціненними, бо знав, скільки сил і праці в них вкладено. За роки трудової діяльності зі школи випустили чимало спортсменів. Нині вони прославляють край на теренах України та світу.
