28-річний Владислав Василенко добровільно доєднався до війська. Перед тим волонтерив і шукав підтримку для ЗСУ навіть за кордоном. 5 грудня з воїном прощалися в Сарнах.
Владислав Василенко народився та проживав у місті Сарни. Після закінчення місцевої школи здобував освіту у Люблінському університеті підприємництва та адміністрації. У свої 28 років Владислав мав багато інтересів. Ще зі школи займався баскетболом, був активним і товариським. Багато чим цікавився та обожнював ділитися знаннями з іншими. З ним завжди було про що поговорити. Друзі згадують Влада лише з посмішкою на обличчі та на позитиві. Він був чуйним, справедливим і надзвичайно добрим. А ще віддано любив свою Україну. Досконало володіючи англійською мовою, Влад постійно шукав іноземних волонтерів для допомоги українській армії.
Влад під час останньої зустрічі з батьками.Фото: з Facebook-сторінки мами загиблого
24 серпня 2023 року вступив до лав ЗСУ. Ніс службу у 71-й окремій єгерській бригаді Десантно-штурмових військ. Влад говорив: «Армія — це найкраще, що зі мною сталося в цьому житті».
20 листопада 2023 року в населеному пункті Новоданилівка Запорізької області воїн кинувся рятувати свого пораненого побратима, але ворог не дав шансу обом. Владислав загинув. У Героя залишилися батьки та брат.
5 грудня воїна проводжали в останню путь у рідному місті Сарни. Під час прощання над площею зійшла веселка. «Це небо тебе так приймає, сину», — промовляла біля труни мама Тетяна. Поховали Владислава Василенка на Алеї Героїв, що на вулиці Шарпака в Сарнах.
Веселка у небі над Сарнами.
