Антон Радько почав серйозно займатися спортом у 21 рік. Сьогодні йому 29. Він професійний борець. Має власну академію бойових мистецтв і займається тренерством.
Як жити у Сарнах, а брати участь у професійних боях в Україні і за її межами. А ще знаходити час на родину Антон розповів СарниNews.City.
Що вважаєте своїм найбільшим досягненням у житті та спорті?
- Насамперед, показую приклад для молоді, що успіх можна досягти власною безперервною працею, безупинно рухатись уперед для досягнення своєї мети. Навіть без фінансової підтримки не боятися розпочинати власні проекти, які нестимуть користь оточуючим.
Які етапи подолали від захоплення змішаними двобоями до початку власної справи і тренерства?
- Шлях від захоплення ММА до власної академії був дуже складним. Окрім мене, ці види спорту в нашому районі ніхто не представляв і не знав нічого про них. Першопрохідцям завжди тяжко, тим паче коли тобі 21, а за спиною тільки рік занять боксом та два армії. Більшість спортсменів у такому віці вже мають велику спортивну базу, або взагалі закінчують із виступами. А я тільки-но почав іти власною дорогою. Працював на двох роботах і їздив тричі на тиждень у Рівне на навчання. Згодом почав тренувати і про мене, і АБМ «Берсерк» почали дізнаватися люди. Справа потихеньку зрушила з місця. Основну роль у досягненні мети зіграла моя кохана дружина Анна та мої близькі. Вони підтримували морально. Також допомогли й люди, які скептично ставилися до захоплення. Але в мене все вийшло.
Професійно займатися спортом почав у 21 рік. Сьогодні він очолює Академію бойових мистецтв «Берсерк», президент Рівненської області з панкратіону, одинадцятикратний переможець і володар двох чемпіонських поясів
То це ваш власний бізнес?
- Це не бізнес, а швидше допомога охочим для самовдосконалення.
Якщо Академія бойових мистецтв не бізнес, то з чого живете й утримуєте родину?
- У першу чергу – це доходи від професійних боїв. У АБМ «Берсерк» є членські внески. Але вони йдуть на обслуговування та укомплектування спортивним інвентарем бійцівської зали та плату за оренду приміщення.
Коли вирішили, що настав час передавати досвід?
- Коли сам почав тренуватися, зрозумів, що для старших людей майже немає секцій. Є відділення ДЮСШ для юнацтва та культивуються ігрові види спорту для дорослих, а для єдиноборств можливостей немає.
Яке головне завдання вашої академії?
- Головне завдання – це пропагувати здоровий спосіб життя, патріотизм і високоморальну поведінку вихованців.
Кожен може стати вихованцем?
- Членом академії може стати будь-хто. Зараз у нас біля ста учнів.
А кому відмовляєте?
- Жодного разу нікому не відмовив. Є учні, які не можуть витримати навантажень. Вони за власним бажанням кажуть: «До побачення!».
Кажуть, що вихованці мають перевершувати досягнення вчителів. Маєте уже таких?
- Є талановиті дітлахи. Їм по 15 років, а вони вже чемпіони України, Європи та світу з різних видів єдиноборств. Я почав займатися в 21 рік, а тому в них ліміт часу досить серйозний, щоб наздогнати та випередити мене. І я не мав тренера, всі знання здобув самостійно.
Змішані єдиноборства - нелегкий спорт. Якими якостями треба володіти, щоб бути успішним і перемагати?
- Основну роль відіграє характер і бійцівський дух. А ще плідна та якісна праця в спортзалі.
З чого починається і як проходить ваш день? Скільки годин на добу тренуєтеся?
- Двічі на день півторагодинне тренування. А далі проводжу тренування для чотирьох вікових груп до 22:00. Перед поєдинками розпорядок змінюється. Тренуюсь тоді не три години на добу, а п’ять.
Два тижні тому ви вперше билися у Росії. Важко було?
- Дуже важко. До останнього двобою мав втиснутися у відповідну вагову категорію. Для цього довелося зігнати 11 кілограм ваги. Через серйозні травми рік не виходив на ринг до цього бою. Ну і дорога в понад тисячі кілометрів. На жаль, у середині поєдинку отримав травму (розірвав плечові зв’язки. - ред.), проте довів бій до кінця. За рішенням суддів перемогу за очками здобув мій суперник. Все справедливо. Через біль я не зміг показати свої найкращі якості.
Пам’ятаєте свою першу перемогу? Що тоді відчували?
- Так, у 21 рік на аматорських змаганнях з бойового самбо я виграв перше місце. Радості не було меж. Саме тоді зрозумів, що це моє, це те – чим маю займатися у майбутньому. А на професійному ринзі 2015 року в Одесі здолав суперника із Миколаєва. Це була теж моя перша вікторія у новому статусі.
Якою була ваша перша поразка?
- 2017 року проводив бій у важчій ваговій категорії проти чемпіона Фінляндії. На поєдинок поїхав без підготовки, бо перед цим заліковував травму. Погодився битися, бо незадовго до бою одружився. Мав погасити кредити, купити холодильника, якого не мали. Тоді не стояв вибір: готовий до бою чи ні. Потрібні були кошти для родини.
Нещодавно ви підписали новий контракт на професійний бій. Розкажіть детальніше.
- Контракт підписав на два роки із найкращою сьогодні в Україні бійцівською лігою WWFC. Вона входить в топ-20 світового рейтингу з 500 найчисельніших і найпотужніших світових організацій. А про найближчий бій і суперника ще нічого не відомо.
Антон з дружиною Анною
Родина і змішані єдиноборства - це як?
- Дружина мене постійно підтримує і мотивує. Розумію, що переживає через травми. Втяжкі моменти завжди знайде розраду. За це їй щиро вдячний.
Хто у вас викликає повагу? Є люди, яким при зустрічі не подаєте руку?
- Вітаюсь із усіма. Поважаю людей, які говорять правду у вічі, відповідають за свої вчинки. Не люблю базік і нездар.
У одному з інтерв’ю ви сказали, що не їдете з міста, бо ще не все тут зробили. Хоча вам пропонували покинути Сарни і продовжити тренуватися у більшому місті. А що хочете робити тут?
- Так, дійсно. Мені неодноразово пропонували переїхати в столицю, де міг би себе краще реалізувати. Були пропозиції залишитися жити в Танзанії. Відмовився від усього. В Сарнах частина мене. Хочу змінити ставлення сарненців до боїв ММА та спорту. Не можу лишити власний проект «Берсерк» та своїх учнів.
