Медаль «Захисника Вітчизни» Олександру Ворону вручили прямо в лікарняній палаті, де він лікується після тяжкого поранення. Національний військово-медичний клінічний центр «Головний військовий клінічний госпіталь» у День Незалежності України відвідав Президент Володимир Зеленський.
Державною відзнакою за особисту мужність і самовіддані дії задля захисту України Олександра Ярославовича нагородили в 2020 році. Але боронити українську державність він почав задовго до цього.
На фото: дружина Олександра Ворона Людмила з Президентом Володимиром Зеленським і його дружиною Оленою.
Олександр Ворон завжди мав стійкі патріотичні переконання. Практично один із перших із Сарненщини потрапив на передову в 2014-му. На той час його сину було лише два роки, але чоловік зголосився йти на фронт. Захищав рідні кордони у 2-му батальйоні територіальної оборони «Горинь», який був сформований у червні цього ж року з добровольців Рівненської області. Три місяці шквальні обстріли з боку окупантів мали, на жаль, тяжкі наслідки для наших захисників. У одному з боїв Олександр отримав контузію, травмував хребет й частково втратив слух. Майже чотири місяці провів у лікарняних палатах. Спочатку в обласній лікарні ім. І. І. Мечникова в Дніпрі, а згодом у Рівненському військовому шпиталі. Після численних реабілітацій вдалося відновити форму, проте травми нагадували про себе.
Повернувся на попереднє місце роботи - у військовий комісаріат. Але довго там втриматися не зміг. У лютому 2020-го, після довгих родинних дискусій, знову наважився одягнути однострій. Спочатку напрацьовував військові навики на полігонах Тучина та Яворова. Згодом у складі 24-ої окремої львівської механізованої бригади ім. короля Данила відправився у селище Миронівське, що поблизу Світлодарська Донецької області (Світлодарська дуга).
20 липня Олександра тяжко поранив ворожий снайпер. Розвідник на псевдо «Тихий» пізно ввечері чатував на своєму посту, аби ворожі найманці не прошмигнули в український тил. Близько 23-ї почав стріляти кулемет, а в захисника влучила снайперська куля. За всіма ознаками, припускають бійці, працювала пара снайперів із дистанції не менше 700 метрів. Земляка побратими несли на собі близько двох кілометрів, надавши першу домедичну допомогу. А згодом зателефонували фахівцям. Діяти потрібно було блискавично, адже поранений втратив багато крові. Вирішили проводити евакуацію відкритою місцевістю, хоч знали, що в будь-який час можуть потрапити під артобстріл. «Хлопці свідомо пішли на ризик, бо кожна хвилина була цінною. Вирішили, що саме таким способом зможуть зберегти життя побратима. Вправно надали і першу домедичну допомогу, а тому їх рекомендуватиму до державної нагороди, в тому числі й нашу лікарку, яка зуміла призупинити крововитік», - прокоментував командир 24-ої окремої львівської механізованої бригади ім. короля Данила підполковник Валерій Гудзь.
Життя розвідника вдалося врятувати. Згодом його відвезли у Світлодарськ, де лікарі оперували пораненого вісім годин. Куля роздробила ключицю та ребра. Кістки вп’ялися в легені. Через розрив судини втратив майже всю кров. Побратими, які привезли в госпіталь здавали для нього власну кров. Тоді гелікоптером Олександра доставили в Харків.
На ранок дружина «Тихого» Людмила отримала звістку про трагічний випадок на передовій. Одразу вирушила до Харкова. Наступного ранку була вже під дверима реанімаційного відділення Харківського військового госпіталю, де лежав без свідомості її чоловік. Тамтешні лікарі додатково зробили ще три операції. Дев’ять днів Олександр Ворон боровся за життя.
Віра! Молитва! Надія! Любов! Духовна крєпость, Божа благодать та велика підтримка Сарненської громади, Президента...
Опубліковано Людмилою Ворон Понеділок, 24 серпня 2020 р.
Чартерним літаком Олександра Ворона транспортували у Київський військовий госпіталь. Тут воїн перебуває і нині зі своєю Людмилою, яку називає «Білим ангелом». Дружина пораненого військовослужбовця не стомлюється дякувати воїнам-побратимам, які винесли чоловіка з червоної зони, медикам та всім, хто допоміг і підтримав родину в скрутну хвилину: «Сила мужності в чоловіка така, що я просто заряджаюся. Важко, але мушу триматись. Персонал і госпіталь – низько вклоняюсь кожному».
Поранення Олександра Ворона тяжке, а реабілітація та лікування – дороговартісні. Тому родина захисника буде вдячна небайдужим людям, які зможуть і мають можливість допомогти матеріально.
Номер банківської картки Ворон Людмили Іванівни: 5168 7574 1234 4170.
