Павло Грицкевич - успішний керівник, залізничник зі стажем, а ще - талановитий фотограф. На стежку фотомистецтва він став декілька років тому. Відтоді його серце належить макрозйомці, а улюблені моделі - комахи та плазуни. Своєю професійною та творчою історіями залізничник поділився з СарниNews.City.
Вже п’ятий рік поспіль Павло Грицкевич організовує роботу залізничного цеху «Технобуду» як керівник. А це величезні виробничі потужності, серед яких 8 кілометрів колії, 3 тепловози та власне депо. Самодостатня відомча залізниця відправляє до 230 вагонів на добу для споживача. Працівники цеху навантажують до 480 вантажівок щебеню за 24 години.
З 2011-го по 2016-й рік він працював майстром і оператором, до цього – машиністом конвеєра. Саме з цієї посади у дробильно-сортувальному цеху розпочав трудовий шлях на «Технобуді», пізніше – у ремонтній бригаді, потім – строкова служба у Збройних силах України і знову рідне підприємство. Досвід, здобутий на різних виробничих ланках, допомагає йому бути хорошим менеджером, який сповна віддається роботі. А відновлює запаси сил та енергії в родинному колі з коханою дружиною і двома дітками. А також, займаючись цікавою справою – фотографією.
Про те, як почав займатися фотографуванням Павло Сергійович розповідає із запалом:
- Ще у 2012 році, після народження дитини, вирішили придбати фотоапарат, який би дозволив робити якісні сімейні фото. Обрали Nikon D-5100 – дуже професійна техніка. З нею стало надзвичайно цікаво працювати. З часом друзі просили пофотографувати щось для них, але це ніколи не було способом заробітку. Практикуючись зрозумів, що більше подобається саме макрорежим, особливо, жучки та плазуни у збільшенні. Та й взагалі, природу фотографувати краще: вона не демонструє своїх емоцій, які часто заважають зробити вдалий знімок. З роками навчився правильно фотографувати, а це і експозиція, і світло, й інші деталі, про які раніше й не здогадувався.
Якщо на початках опрацьовував роботи на комп’ютері, то зараз намагаюсь знаходити бджілку чи жука в їхньому фоні, але такому, щоб подобався людському оку. Є і те що не виходить: довгий час намагаюсь «зловити» гадюку, та поки що траплялися тільки вужі. З допомогою фото дізнаюся більше про кожну тваринку і природу загалом. Скажімо, цікаво було побачити, а потім ще й почути «писклявого» жука. Раніше взагалі його не бачив, а коли трапилось взяти в руки, то почув досить голосне кричання маленької комахи.
Справді, навколишній світ надзвичайно різнобарвний та цікавий! Шкода, що переважна більшість людей не помічає цього, аж поки не побачить фото.
